Через місяць ми одружуємося з моєю коханою Олею. Ми познайомилися з нею, коли дівчина тільки вступила до університету. Коли я її побачив на посвяті першокурсників, то одразу у неї закохався. Довго я добивався того, щоб вона сходила зі мною на побачення та марно.

Я не збирався здаватися, адже Оля мені дійсно сподобалась, тож продовжив свої намагання. Я знав в якій кімнаті в гуртожитку вона живе, тож почав підкладати до дверей її кімнати подарунки: то букет квітів, то тістечко, то листівку з гарним побажанням. Серце неприступної красуні почало потроху розтавати та Оля погодилась сходити зі мною у кіно.

Ми почали зустрічатися, так тривало три роки. Згодом ми почали жити разом. Я тоді вже закінчив університет та знайшов хорошу роботу. Коли Оля закінчила навчання я запропонував Олі вийти за мене заміж. Оля сказала, що подумає, знову вирішила мене помучити. Врешті-решт кохана погодилась та ми поїхали знайомитися з моїми батьками. Оля їм сподобалась. Я був цьому дуже радий.

Після того, як ми оголосили про наш намір одружитися, батьки дуже зраділи, адже з нетерпінням чекали коли вже настане цей день. Вони вже почали хвилюватися, що цей день ніколи не настане, бо ми з Олею три роки зустрічалися, потім ще рік жили разом, а весілля все немає та немає.

Коли емоції вщухли, ми почали розмовляти про майбутнє весілля. І тут я сказав таке, щи ми не плануємо робити його великим. В наших планах розписатися, пофотографуватися та влаштувати невеличку вечірку для вузького кола рідних та друзів. Батьки лише незрозуміло переглянулися, а потім почалися суперечки та обурення.

Для батьків було не зрозуміло, що ми не хочемо робити велике весілля. Вони запитали чому я не хочу традиційного весілля з великою купою гостей, короваєм, тамадою і тому подібне. Вони дуже хотіли показати родичам, що їм по кишені пишне весілля, адже у них самих цього не було.

Я пояснив їм, що в наших планах витратити гроші більш раціонально, ми збираємо їх для першого внеску за квартиру. Адже мати власне житло набагато краще, ніж відгуляти гучне весілля і далі винаймати житло. Крім того, там особливо немає кого запрошувати, серед наших родичів багато заздрісних людей та любителів халяви.

На попередньому весіллі, на якому ми були хтось подарував порожній конверт. Ділити з ними такий важливий момент не дуже хочеться.

Оля мене повністю підтримала. Звичайно, батькам доведеться все це пояснювати родичам та потім після весілля вислуховувати ображені монологи. Проте кому яка різниця, що вони думають.

КІНЕЦЬ.