З дитинства я звикла до того, що мої батьки багато працюють, а я сиджу вдома і дбаю про своїх молодших брата і сестру. Зрештою, я старша сестра, тому це мій обов’язок. А як же той факт, що мені тоді було лише 13 років, що я хотіла регулярно відвідувати школу, спілкуватися з друзями, вчитися та взагалі бути підлітком?

Мої батьки мали зовсім інші плани на мене. Вони наро дили дітей і вирішили, що я буду їхньою нянькою. В принципі, вони не віддавали їх до дитячого садка, бо це дорого і за дітьми в дитячому садку ніхто не наглядає. Але одного разу мені стало нестерпно, і я подзвонила бабусі та дідусю з проханням забрати мене від таких батьків.

Звісно, був сkандал. Мама і бабуся давно не ладнали, кожна їхня зустріч закінчувалася обра зами. Але в цій ситуації бабуся мала право. Вона лаяла свою дочку за те, що та народила дітей і залишила їх маленькій дитині, тобто мені.

Мама не хотіла приймати таку rірку правду, всіляко заперечувала їй і забороняла нам з бабусею та дідусем не те що бачитися, навіть розмовляти. А з ким ще у цій сім’ї мені було спілкуватися? — Скоро ти знову станеш сестрою! Батьки вирішили повідомити мені цю фантастичну новину одного прекрасного дня.

Чи мені це потрібно? Для мене це означало ще одну небажану і покинуту дитину. Скільки ще дітей має бути у моїх батьків, щоб зрозуміли, що вистачить? Наступного дня я зв’язалася зі своїм дідусем і попросила забрати мене з цього божевільного будинку.

Я була дуже здивована, дізнавшись того дня, що моя мама взяла вихідний. Але я діяла із твердою рішучістю. Я не стала нічого говорити мамі, а спокійно зібрала свої речі і почала чекати бабусю та дідуся.

Нарешті пролунав довгоочікуваний стукіт у двері . Вони прийшли за мною, я була впевнена у цьому. Коли бабуся увійшла до квартири, я почула, як знову розгорілася суnеречка.

Мама сказала мені, що не дозволяє мені виходити з дому, бо знає, що відбувається. Потім бабуся заявила, що це лише на кілька днів, щоб не викликати зайвих питань. Мама відразу задала резонне запитання у відповідь: — А хто сидітиме з дітьми?

Бабуся з доганою відповіла: — А ми можемо зателефонувати до відповідної служби і запитати, хто має наглядати за вашими дітьми. — А що я робитиму, якщо мені нема де залишити дітей, поки я працюю? Вона також зобов’язана доглядати своїх братів і сестер, тому що вона їх сестра.

— Хто натиснув на вас, щоб ти закінчила декретну відпустку незабаром після пологів? Ти вважаєш, що дочка-підліток повинна доглядати дітей, якщо ви самі не захотіли цього робити? І їй зовсім не потрібно відвідувати заняття чи навчатися? Вона ще маленька дитина. Як вона впоралася з цим, я навіть не здогадуюсь. — Ти впевнена? Скажи бабусі, що тебе нічого не турбує і що ти не підеш. — Я піду, мамо.

Мені цього було достатньо. А ти поділися цією чудовою новиною з бабусею та дідусем! — Чи є ще новини? Правда? Ви знову ваrітні? — У тебе справді буде нова онука чи онук. Бабуся схопила мене за руку, ми зачинили двері і поїхали. Дідусь сидів у машині і чекав на нас.

Я не відчувала, що нарешті зможу нормально жити, доки не приїду до них. Мої підручники та конспекти не будуть змальовані, і я нарешті зможу відпочити, відвідувати заняття та вчитися.

КІНЕЦЬ.