Два роки тому не стало наших з братом батьків. За життя вони дали братові все, що змогли — квартиру в центрі, машину, влаштували на добру роботу, завжди дуже любили його.

Після того, як їх не стало його дружина зрозуміла, що з нашої родини більше нічого не отримати і перестала прикидатися гарною, налаштувала брата проти мене.

Він мені рік не дзвонить, на мої дзвінки не відповідає, дружина його теж мене ігнорує, хоча за життя батьків ми добре спілкувалися. Ніколи не заходить у гості, проїжджає повз, загалом, зі мною не спілкується зовсім, хоча я не конфліктна людина, ніколи не говорила погано про їхню родину, ніколи з ними не лаялася.

Завжди тримала свою думку при собі, бо вважаю, що немає сенсу говорити йому погано про його дружину, вони помиряться, а я залишусь крайньою. Коли батькам треба було ставити пам’ятник, вони й копійки не дали, хоч зарплата брата в рази перевищує зарплату мою та чоловіка.

Я розумію, що таке відношення йде від братової дружини, вона дуже жадібна до грошей. Я дуже люблю брата, засмучуюсь, що він без видимих причин не хоче зі мною спілкуватися, він єдиний родич мій залишився.

Я дізналася, що він ніколи не приходив на цвинтар до батьків, я в шоці від цього, не можу зрозуміти його поведінки. Прошу поради, як можна налагодити стосунки з братом і чи варто це взагалі робити?

З батьками він спілкувався добре, жодних привезеній в нього до них не було. А тепер він навіть не приходить до них.

Дуже прикро, що рідні люди так поводяться. Хочеться відчувати якусь підтримку, а її немає.

КІНЕЦЬ.