Ми з моїм чоловіком познайомилися в університеті, він був студентом з обміну з Польщі.

Ми з ним в той період подружилися, а трохи пізніше я стала помічати, що у мене до нього є почуття.

Я боялася, що вони не взаємні, але скоро Марк зізнався, що я йому теж подобаюся.

Ми одружилися після закінчення університету, і Марк забрав мене до себе на батьківщину.

Мої батьки були проти.

Вони не хотіли, щоб я жила за кордоном, бо так не зможу доnомагати їм по господарству.

Але я зробила вибір на користь свого щастя.

Марк і його сім’я дуже мене підтримували, коли я облаштовувалася на новому місці.

Мені було дуже комфортно.

А ось мої рідні батьки перестали зі мною розмовляти.

Вони приїхали лише раз, коли у мене наро дилася дочка.

Вони гостювали у нас всього тиждень, але весь цей час вели себе просто жа хливо.

Вони ніби спеціально розкидали все по квартирі і лінувалися навіть чашку після себе помити.

Мені було со ромно за їхню поведінку.

А на мою дочку вони демонстративно не звертали ніякої уваги.

З тих пір два роки минуло.

Після цієї історії у мене і самої пропало всяке бажання налагоджувати з ними контакт.

А вони ображаються тепер, що я не кличу їх у гості більше.

Яка розсудлива людина наступить на такі граблі двічі?

КІНЕЦЬ.