Моїй сусідці Валентині Петрівні зараз вже 68 років. Сусідка живе сама у великій трикімнатній квартирі. Вона на пенсії вже давно, але ще цілком міцна така жінка, як на свої роки, можна сказати, що вона дуже добре зберіглася.

Навіть в свої роки вона знаходить час і трішки бігає в найближчому парку, їздить до своєї подруги на дачу, трохи шиє, веде активний спосіб життя, наскільки це можна в її віці.

Валентиною Петрівною можна таки захоплюватися, щиро кажучи.

Є у неї вже доросла донька, але вони не спілкуються з нею зовсім зараз, та й давно вже не підтримують родинних стосунків. Історія то дуже давня, колись було у них одне непорозуміння, коли мати з донькою не змогла знайти спільної мови.

– Два роки вже минуло відтоді! – якось розповіла мені сама Валентина Петрівна. – Не дзвонить до мене моя донька Світлана, не пише, на повідомлення мої ніколи не відповідає. По-моєму, і номер телефону змінила вже давно. Образилася на мене за той випадок.

Два роки тому рідна донька Світлана попросила свою матір розміняти квартиру, яка, до слова, належить їм обом, для того, щоб дочка змогла купити своє власне житло, адже живеться їй досить непросто, а вона хотіла своє окреме житло мати.

Валентина Петрівна ще відразу категорично відмовилася це зробити.

Після цього Світлана взяла чималий кредит, який, здається, платить з великими труднощами ще по сьогоднішній день, і ще багато грошей винна, розтягнеться це все на багато років, довго ще прийдеться все виплачувати, а зараз часи такі складні, що заробити важко.

Із самопочуттям у Світлани теж не дуже, і завжди так було – якісь проблеми з очима, вона навіть в школі від фізкультури була звільнена. Тепер зате працює на двох роботах, сидить за північ над документами – потрібні гроші їй дуже, викручується, як може.

У дочки ні сім’ї, ні дітей, і невідомо, чи будуть з таки темпом життя, коли вона весь час на роботі. Їй вже за тридцять.

Я навіть не знаю кого тут пошкодувати, матір чи доньку. Сусідка щодня мені скаржиться, що донька не цікавиться нею, не допомагає нічим, а вона вже на пенсії.

Але, щиро кажучи, зі своєю дитиною я б так не вчинила ніколи. Я думаю, що Валентина Петрівна добре знала про непросту ситуацію у житті своєї доньки, але вирішила триматися осторонь її проблем.

А коли на старості років залишилася сама, тоді тільки стала розуміти, як важко одній в цьому житті без допомоги та підтримки. Але й Світлану шкода. Донька правильно вчиняє, що відвернулася від матері на старості років.

Джерело