– Бач, пані яка! – пирхнула Ніна Василівна. – Підвищення у них! А про дитину ви подумали? Йому он одяг новий треба купувати, а ви стейками харчуєтесь!
Олена втомлено масажувала скроні, намагаючись вгамувати наростаючий головний біль. Черговий робочий день добігав кінця, але замість передчуття відпочинку її охоплювала тривога. Останні кілька тижнів повернення додому стало справжнім випробуванням.
– Олено, ти сьогодні затримуєшся?
– Голос колеги вивів її із роздумів.
– Ні, вже йду, – Олена натягнуто посміхнулася, збираючи речі.
Дорогою додому вона зайшла до супермаркету, купила продукти на вечерю. Біля каси її погляд впав на гарну шовкову блузку у вітрині сусіднього магазину.
Олена на мить завмерла, уявляючи, як би вона виглядала в ній на роботі. Але одразу відвернулася, важко зітхнувши.
Олена почула гучний голос свекрухи, варто було їй відчинити вхідні двері.
– Ану, Дмитрику, покажи бабусі, як ти запам’ятав нову тему!
Олена скривилася. Ніна Василівна вже стала звичним, хоч і вкрай небажаним гостем у їхній квартирі.
– Я вдома, – оголосила Олена, заходячи до вітальні.
– А, з’явилася, нарешті, – невдоволено пробурчала свекруха. – Ми тут із Дімою вже зачекалися. Дитина голодна сидить, а мати на роботі прохолоджується.
Олена стиснула зуби, стримуючи різку відповідь.
– Я купила продукти, зараз приготую вечерю, – вона попрямувала на кухню, але Ніна Василівна перегородила їй шлях.
– Дай сюди пакети, я подивлюся, що ти там накупила, – безцеремонно потяглася до сумок свекруха.
– Ніно Василівно, не варто… – почала Олена, але було пізно.
– Це ще що таке? – обурилася свекруха, дістаючи з пакета упаковку стейків. – Ти на які гроші такі делікатеси купуєш? Дімі б краще фруктів купила!
– Там є й фрукти, – втомлено відповіла Олена. – І м’яса вистачить на нас усіх. Сьогодні Ігоря підвищили, хотіла порадувати чоловіка.
– Бач, пані яка! – пирхнула Ніна Василівна. – Підвищення у них! А про дитину ви подумали? Йому он одяг новий треба купувати, а ви стейками харчуєтесь!
Олена стиснула кулаки. Усередині в неї все вирувало від обурення.
– Ніно Василівно, я чудово знаю, що потрібно моєму сину. І я цілком можу дозволити собі купити й одяг Дімі, і м’ясо для всієї родини.
– Так, знаємо ми, як ти можеш! – не вгамовувала свекруха. – Вічно десь пропадаєш, а потім гроші невідомо на що витрачаєш!
У цей момент вхідні двері грюкнули, і в коридорі почулися кроки Ігоря.
– Всім привіт! – весело крикнув він, заходячи до кімнати. – О, мамо, ти вже тут?
– Тут, синку, тут, – миттєво змінила тон Ніна Василівна. – Ось, дружину твою зустрічаю. Вона нам тут делікатесів накупила.
Ігор здивовано підняв брови.
– Делікатесів? Олено, а що трапилося?
– Нічого не трапилося, – стомлено відповіла Олена. – Просто хотіла відзначити твоє підвищення.
– А, точно! – засяяв Ігор. – Дякую, люба! Слухай, а давай покличемо друзів на вихідних? Відзначимо, як слід!
Ніна Василівна підібгала губи.
– Які ще друзі? Ви б краще ці гроші на ремонт у дитячій витратили!
Ігор спохмурнів.
– Мамо, ну ми ж обговорювали це. Ми самі вирішимо, як розпоряджатися нашими грошима.
– Вашими? – усміхнулася Ніна Василівна. – Твоя дружина вже давно живе на широку ногу. Думаєш, на твою зарплату вона таке вбрання купує?
Олена похолола. Невже свекруха копалася у її речах? Ігор здивовано глянув на дружину.
– Олено, про що це вона?
– Та ні про що, – спробувала відмахнутися Олена. – Ніна Василівна просто…
– Я правду говорю! – перебила її свекруха. – Ігорьку, ти подивися уважніше, на що твоя дружина гроші витрачає. Звідки в неї дорогі сумки беруться? А годинник золотий?
Олена справді нещодавно купила собі нову сумку та годинник, але це була премія за успішний проект. Невже тепер доведеться виправдовуватися?
Ігор спохмурнів ще сильніше.
– Олено, ми можемо поговорити наодинці?
Олена кивнула, відчуваючи, як усередині все стискається від майбутньої розмови. Вона подивилася на Діму, який з цікавістю спостерігав за тим, що відбувається.
– Сонечко, йди пограй у своїй кімнаті, гаразд?
Коли дитина пішла, Олена повернулася до чоловіка.
– Ігорю, я хотіла…
Але він перебив її:
– Ні, Олена, давай спочатку ти мені скажеш, звідки у тебе гроші на всі ці покупки? Я ж знаю, скільки ти заробляєш.
Олена глибоко зітхнула, намагаючись зібратися з думками. Вона знала, що ця розмова рано чи пізно відбудеться, але не думала, що вона почнеться ось так.
– Ігорю, я отримала підвищення три місяці тому, – твердо сказала Олена. – Я не казала тобі, бо хотіла зробити сюрприз. Накопичувала гроші на відпустку для нас трьох.
Ігор недовірливо глянув на дружину.
– І ти мовчала весь цей час? Чому?
-Тому, що щоразу, коли я намагалася заговорити про фінанси, твоя мати втручалася, – Олена не змогла стримати гіркоти в голосі. – Вона постійно натякає, що я марнотрата і погана мати.
– Олено, ну що ти таке кажеш? – обурилася Ніна Василівна. – Я просто дбаю про вашу родину!
– Ні, мамо, – несподівано твердо сказав Ігор. – Ти не дбаєш, ти втручаєшся. І це має припинитися.
Ніна Василівна охнула, схопившись за серце.
– Сину, як ти можеш? Я ж тільки добра вам хочу!
– Добра? – Олена не витримала. – Ви риєтеся в моїх речах, контролюєте все, налаштовуєте проти мене чоловіка та сина. Це ви називаєте добром?
– Олена має рацію, мамо, – Ігор став поруч із дружиною. – Ми вдячні за твою допомогу з Дімою, але ти перейшла всі межі.
Ніна Василівна заплакала.
– Ви мене виганяєте? Рідну матір?
– Ні, мамо, – зітхнув Ігор. – Але тобі треба навчитися поважати наш особистий простір. Ми з Оленою самі вирішимо, як розпоряджатися нашими грошима та виховувати сина.
– Але ж я… – Почала було Ніна Василівна, але Ігор перебив її.
– Це не обговорюється. Або ти приймаєш наші правила, або бачитимешся з Дімою кілька разів на місяць у вихідні.
Свекруха підібгала губи, але промовчала. Олена із подивом подивилася на чоловіка – вона не чекала від нього такого суворого рішення.
– А тепер, – продовжив Ігор, – я хочу почути про твоє підвищення, Олено. І про те, чому ти не сказала мені.
Олена глибоко зітхнула та почала розповідати. Як її підвищили до керівника відділу. Як вона планувала зробити Ігорю сюрприз, накопичивши на відпустку. Як важко їй було мовчати весь цей час.
– Я пишаюся тобою, – сказав Ігор, коли вона закінчила. – Але мені боляче, що ти не довіряла мені настільки, щоби розповісти.
– Пробач, – тихо відповіла Олена. – Я просто так втомилася від постійних закидів твоєї мами. Мені здавалося, що якщо я розповім, вона знайде спосіб зіпсувати все.
Ігор обійняв дружину.
– Я розумію. Але більше ніяких секретів, гаразд?
Олена кивнула, відчуваючи, як з плечей падає важкий тягар.
Ніна Василівна, яка спостерігала за цією сценою, пирхнула.
– Ну ось, тепер вона командуватиме і на роботі, і вдома. Бідолашний мій синочок …
– Мамо! – Ігор підвищив голос. – Я ж сказав – досить. Ще одне слово, і ти підеш прямо зараз.
Свекруха надулася, але замовкла.
Наступного дня, коли Олена повернулася з роботи, вона застала незвичайну картину. Ігор готував вечерю, а Діма сидів за столом, роблячи уроки.
– А де бабуся? – здивовано спитала Олена.
Ігор розвернувся до дружини.
– Я попросив маму поки що не приходити. Думаю, ми впораємося самі. Так, Дімо?
Дмитро поважно кивнув, йому теж набрид постійний контроль з боку бабусі.
Увечері сім’я зібралася за столом. За смачною вечерею вони вирішували куди та коли відправляться відпочивати.
Олена зробила ковток кави та посміхнулася. Вона зрозуміла, що треба було раніше поговорити з Ігорем, а не терпіти свекруху. Вона вийшла заміж за правильну людину, яка завжди буде на її боці.
Ставте вподобайки та пишіть коментарі, що думаєте з цього приводу?
КІНЕЦЬ.