Ця історія дуже схожа на історії про те, як новонароджених тварин залишають без домівки, або коли тварини виростають та стають не такі цікаві.

Але ця історія про людину, яку рідний син залишив.

Я дуже часто їжджу повз заправку і бачила там завжди одну й ту саму жінку, вона завжди сидить на узбіччі та очікує на когось.

Моя цікавість взяла гору, тому я вирішила підійти й запитати кого жінка чекає.

Говорячи з нею вона мені розповіла дуже сумну ситуацію.

12 років назад її син привіз на це місце і сказав чекати його тут. Син пообіцяв, що невдовзі повернеться і забере її додому, сів в авто та поїхав.

І забув за матір.

Все ще не приїхав, а вже пройшло 12 років. Я зайшла на заправку, щоб запитати за цю жіночку і вони відповіли, що раніше тут не було заправки, а було кафе, тому вони не знають точно скільки років вона тут чекає, але заправка вже існує 5 років і всі ці 5 років ця жінка там постійно. Вона нікого не чіпає, сидить і чекає сина.

Вона постійно дивиться в одну сторону і нікуди не йде. Вірить, що син ось-ось забере її. Жінка живе за рахунок небайдужих людей та працівників заправки.

Вони годують її та дають одяг.

Я хотіла допомогти бабусі й сфотографувала її та запитала дозвіл на те, щоб поширити фото, також у працівників заправки взяла докази, що вона тут давно.

Я звернулась до nоліції, щоб вони допомогли знайти сина цієї жінки. Сподіваюся, що вона скоро повернеться додому.

КІНЕЦЬ.