З раннього дитинства бабуся була для мене чудовим зразком для наслідування. Проста жінка, яка закінчила лише кілька класів, але здорового глузду їй зовсім не бракувало.

Я жила з батьками у красивому місті України – Трускавці. Тому для мене відпочинок з бабусею був найкращим у світі (вона проживала у мальовничому селі в Карпатах). Дідуся уже багато років, як немає на тому світі. Та у бабусі було стільки енергії, що вона замінила обох бабусь і дідусів.

З дитинства вона вчила мене розпізнавати трави, кажучи, що я знайду ліки від усього в природі. Я слухала її до підліткового віку. Я всмоктувала інформацію, як губка, хоча і розуміла, що воно мені ні до чого, адже в аптеках стільки різних препаратів.

Бабуся розказувала мені про кожну травичку, що і від чого допомагає. Однак у підлітковому віці всі бабусині поради проходили повз, я не знала, що в них прихована життєва мудрість. Як молоду дівчину, мене більше цікавили в той час хлопчики, косметика та відволікання уваги від батьків. Я все рідше їздила до бабусі. Вона здавалася мені застарілою.

Бабусі Зосі не стало через дві неділі після нашого з Романом весілля. Це мене дуже вразило. Можливо, тому, що те, що вона раніше сіяла в мені, все ще проростало.

Я сумувала, а одного дня зрозуміла, що мені потрібно наодинці побути з бабусею. Я сама поїхала в село, благаючи прощення над свіжою могилою. У покинутому домі все ще пахло її травами. Я б дуже хотіла посидіти з нею і випити запашного чаю. Але було вже пізно.

Минули роки. У нас з Романом народилися діти, є своє житло та найкраща кар’єра. Я працювала у міжнародній компанії, і мені вдалося придбати все, що я хотіла. Єдиним недоліком моєї роботи була моя відданість та робота в умовах стресу. У мене все частіше боліла голова, яку я лікувала таблетками. Коли ти працюєш на високій посаді, тобі не дозволено хворіти. Звичайно, це мене зламало.

Одного разу, під час зустрічі, я втратила свідомість і прокинулася в лікарні. Лікарі не побачили нічого серйозного, за їх словами, мій стан був обумовлений абсолютним виснаженням організму. Тоді я вперше за багато років взяла вихідний. Я думала, це допоможе мені. Однак після відпочинку я почувалася ще гірше, ніж раніше.

Мені довелося наздогнати все, що я пропустила, розуміючи, що більше не хочу жити таким життям. Я згадала свою кохану бабусю, яка не мала дизайнерських сумочок, але прожила щасливе і здорове життя.

Вона вирішувала невеликі сусідські суперечки з легкістю та передбаченням, намагаючись просувати добро в людині. Вона була бідною, але вона вирощувала все, що їм було потрібно. Я заплакала від її пам’яті і вирішила змінити ситуацію.

Я звільнилась з роботи, хоча керівництво було проти. Цілий рік я навіть не думала про роботу. Я могла собі це дозволити, чоловік заробляв пристойно.

Одного дня в моїй голові закрутились давні спогади дитинства і я почала вивчати трави. Через рік я закінчила писати книгу про трави та поради бабусі. Вони допомогли мені повернутися до простоти і почати по-справжньому насолоджуватися повсякденним життям.

Книга мала величезний успіх, і я набралася сміливості. Я почала виробляти натуральну косметику спочатку для власних потреб, а пізніше для навколишнього середовища. Після п’яти років спроб і помилок мені вдалося потрапити на ринок. У мене багато роботи, але тепер вона приносить не головну біль, а щастя і радість. Я хочу бути господарем своєї справи, а не її рабом.

КІНЕЦЬ.