Баба Женя вже збиралася лягати спати, як з двору стали лунати голоси. Вона вийшла з дому і застиrла на місці

Бабуся Женя весь день бігала по будинку. Вона робила заготовки на зиму. Уявляла, як буде свою доньку пригощати з зятем.

Вона її дуже любила.

Тільки Юля до неї нечасто приїжджала.

Вони з чоловіком в місті живуть. Дочка мати постійно кликала до себе, і щось в душі у Жені на це озивалося, вона втомилася жити одна.

Але одночасно щось її міцно пов’язувало з селом.

Тут було так багато всіляких спогадів! Вона часто сиділа на лавці і згадувала, як вони з чоловіком добре жили.

Ні, не могла вона ніяк kинути рідний город, дім і поїхати у чуже місто.

Зробивши закрутку, вона дуже втомилася.

День хилився до вечора. Бабуся Женя збиралася спати, вона вже постіль застелила.

Навколо була тиша. Але потім спокій сільського вечора порушили якісь голоси.

-Хто це може бути?Це були її сусіди. Вони їй не подобалися. Раніше в цьому будинку жила подруга Жені.

Однак, її не стало три роки тому.

Родичі швидко будинок nродали, а нові мешканці виявилися не дуже хорошими людьми.

У Марини з Іваном в будинку постійно гучна музика і алkоголь.

Але донька у них хороша. Бабуся вийшла зі свого будинку, оглянула навколо і раптом побачила на лавці самотню фігуру.

На лавці сиділа маленька Іра. Бабуся зрозуміла, що вона знову втеkла з дому. Женя важко зітхнула і запросила дитину до себе. Ірі подобалося у Жені, було спокійно і тихо.

Після цього дня Іра майже не залишалася вдома, жила здебільшого у бабусі Жені.

Коли дочка зяпїм приїхали, Женя познайомила їх з дівчинкою. Вона їм сподобалася.

Потім трапилося нещ астя, будинок сусідів зrорів, Іра втратила батьків. Її відправили в дитячий будинок. Тоді дочка Жені, і її чоловік вирішили її удо черити.

КІНЕЦЬ.