Автор: admin
— Мамо! У неї в квартирі бруд! І братові вона майже не готує, живуть на доставках. Хоча є і добра новина: вона каструлі нові купила. Дорогі! Я бачила такі в магазині. Треба попросити, щоб вона їх тобі віддала. Навіщо вони їй, якщо не готує
Жовч і заздрість, здавалося, виходили з кожним словом Марини, коли вона, наче господиня в чужому домі, безапеляційно розпоряджалася майном брата Іллі та його дружини. — І каструлі! Каструлі теж навпіл […]
“Я не хотіла б вірити в це, але ти позичив брату 10 000, не попередивши мене.” – я дивилася на нього, розуміючи, що слова вже не повернути. Ми мріяли про відпустку, а тепер усе стало хистким. Тільки тепер я зрозуміла, що ця ситуація може змінити все між нами, і вже ніхто не зможе повернути час назад
“Я не хотіла б вірити в це, але ти позичив брату 10 000, не попередивши мене.” – я дивилася на нього, розуміючи, що слова вже не повернути. Ми мріяли про […]
Степан знову прокинувся від сліз дружини. Василина лягла обличчям у подушку і плакала тихо, щоб не розбудити чоловіка. А він все одно почув… – Ну що ти, Василинко моя, не плач, знаєш, як я тебе люблю, – казав Степан. – Я тебе ніколи не покину і прибери ці думки з голови. Багато хто живе без дітей, ну на крайній випадок візьмемо з дитячого будинку. Не в дітях щастя. Головне – ми любимо один одного. Він приніс склянку води і заспокоїв дружину. Наче Василина затихла, а може заснула. Але Степан не міг заснути. Правда, яку він приховував від дружини, могла зачепити її…
Степан знову прокинувся від сліз дружини. Василина лягла обличчям у подушку і плакала тихо, щоб не розбудити чоловіка. А він все одно почув… – Ну що ти, Василинко моя, не […]
– Хочеш, я розповім тобі про свою найзаповітнішу мрію? – спитав він, заглядаючи в очі хлопчику. – Я йду зеленим, квітучим луком з вудками, попереду блищить прохолодна річка, манячи до себе. У моїй руці довірливо лежить долоня маленького п’ятирічного хлопчика, мого сина. Ми йдемо, неквапливо балакаємо, передчуваючи багатий улов, а попереду нас з веселим гавканням мчить кудлатий рудий пес
Хлопчик Ваня був підкидьком. Йому не «пощастило», як, наприклад, «відмовникам», у яких, хоч і дещо міфічне, але все ж таки уявлення про те, хто привів їх на світ божий було […]
Сергій, вислухавши матір, не соромлячись у виразах, пояснив їй, що він думає з приводу цієї «розкішної» пропозиції: — Даром мені не потрібен твій будинок! З іпотекою розберемося, грошей ще трохи відкладемо і купимо собі ще кращий!
Нахабство свекрухи, Алли Костянтинівни, Наталку завжди вражало. Мати її чоловіка, Сергія, була досить своєрідною жінкою – постійно в голові у Алли Костянтинівни народжувалися божевільні ідеї, спрямовані на позбавлення власного сина […]
— Лізко, ти не уявляєш собі, як ми тепер живемо, — розповідала Галина подрузі, яка залишилася в селищі. — Я не можу повірити, що мені тепер не треба прибирати гній за коровою і садити цю чортову картоплю!
— Галино, притримай язика! Думай, що говориш! — Петро кинув на дружину гнівний погляд, мимоволі стиснувши кулаки. Жінка, яка збиралася продовжити свій емоційний монолог, різко замовкла. — А що такого? […]
Добре, що корову їм на весілля подарували батьки, та пару поросят і курей вони самі купили.
— Галино, притримай язика! Думай, що говориш! — Петро кинув на дружину гнівний погляд, мимоволі стиснувши кулаки. Жінка, яка збиралася продовжити свій емоційний монолог, різко замовкла. — А що такого? […]
Одного разу до видавництва надійшло запрошення на презентацію роману Михайла. «Приходьте підтримати молодого, але багатообіцяючого автора», — було зазначено в тексті. — Підеш? — запитала колега, знаючи їхню історію. — Ні, звичайно, — відмахнулася Наталка. — Ще чого не вистачало.
— Ти знову в цій пошарпаній футболці? — Михайло відірвав погляд від ноутбука і поглянув на дружину з презирством. — Невже не можна хоча б вдома виглядати по-людськи? — Я […]
Коли вона повернулася додому, квартира зустріла її незвичною тишею. «Може, пішов кудись?» — з надією подумала вона, знімаючи туфлі на порозі. На кухонному столі виявилася записка, недбало написана Віктором: «Пішов до Сергія. Не чекай». Марина видихнула з полегшенням…
— Ще раз хоч пальцем до мене доторкнешся, я все розповім своєму братові! І останнє, що ти побачиш, милий, це буде багажник його машини!… … — Де моя вечеря? — […]
— Куди це ви зібралися? — грубо запитала Соня. — Ану, дай мені Таню. Зараз я з нею сама поговорю. – Алло, Танюшко, привіт, моя дорога! – медовим голоском заговорила Соня. – Тут твій чоловік якусь нісенітницю про гостей несе.
— Навіть не думай погоджуватися! — ледь чутно прошипіла Таня чоловікові на вухо. — Я ще від дня народження не відійшла… — Це ж моя сестра! — розгублено розвів руками […]