Автор: admin
До початку зими в хаті Катерини вже була проведена вода. Жінка не могла натішитися таким зручностям, лише хвилювалася, як вона має борг сусіду повернути. Сподівалася, що син на свята таки приїде і допоможе
Ось уже майже 20 років Катерина, як тільки приходить зима, починає старанно готуватися до свят в надії, що таки цього року її єдиний син стримає свою обіцянку і приїде до […]
Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба викопати, город прибрати. Поки ще сонечко, гріх таку погоду втрачати, – лагідно говорила Олена, тримаючи телефон біля вуха. – Добре, мамо, постараємось, – відповів син. У суботу з самого ранку у дворі почулися знайомі голоси. Олена аж квітнула від радості – син, невістка й онук Максимко приїхали. – Ну, от і мої помічники! – з усмішкою зустріла їх біля хвіртки. Ще звечора все підготувала: лопати винесла, мотики, відра. А ще – цілу тацю гарячих оладок, налисників, банку сливового варення і миску домашньої сметани поставила на стіл під грушею
– Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба викопати, город прибрати. Поки ще сонечко, гріх таку погоду втрачати, – лагідно говорила Олена, тримаючи телефон […]
Коли мені геть зле стало, то вже й менші діти приїхали. Я ж думала, що вони за маму свою переймаються, про здоров’я моє піклуються, але згодом зрозуміла, що ціль їхнього візиту геть в іншому. Подивилась я на все це подивилась і надумала от що зробити
Коли мені геть зле стало, то вже й менші діти приїхали. Я ж думала, що вони за маму свою переймаються, про здоров’я моє піклуються, але згодом зрозуміла, що ціль їхнього […]
Вона сиділа в лікарняному сквері на лавочці і плакала. Їй сьогодні виповнилося сімдесят років, а ні син, ні дочка, навіть не приїхали, не привітали.Самотня і кинута своїми рідними дітьм
Анна Петрівна сиділа в лікарняному сквері на лавочці і плакала. Їй сьогодні виповнилося сімдесят років, а ні син, ні дочка, навіть не приїхали, не привітали. Правда сусідка по палаті, Євгенія […]
— А я все одно Людку вижену, – сказав Сергій, – будинок мій, мати мені його підписала, тож із ким хочу, з тією і живу. Олег кашлянув, не знаючи, що заперечити у відповідь. Він подивився у вікно. Там, під вікнами, на призьбі, сиділа Людмила і плакала. Олег чомусь одразу визначив, що вона плаче. Серце чомусь стиснулося. Хоч і в одному селі живуть, але Олег не знав її життя, та й не цікавився, різниця в них у віці десять років, не його ровесниця. — Слухай, запитав Олег Іванович, – а йти їй є куди? — А мені до одного місця, куди вона піде
Коси Люда зберегла довгі. Якось звикла до них, і не хотіла розлучатися навіть у заміжжі, хоч і важко доглядати. До того ж турбот побільшало: дім, чоловік, донька підростає… Люда все […]
Повернулася Параска в село першим автобусом. Зайшла на тітчине подвір’я: хата валиться, дерев’яні вікна й двері погнили, паркан похилився. Сіла та й заплакала. Аж тут сусідка почула і до неї прибігла з чоловіком своїм. А в неділю на подвір’ї Параски ледь не пів села зібралося: чоловіки робили з сіна самани, хтось двері приніс, а хтось – вікна. Параска повірити не могла, адже все життя прожила для людей, а тепер таке з нею сталося
Параска все своє життя, виходить, жила для інших. Віддала всю себе і все, що мала. А коли й самій довелося піти по світу, то і їй інші люди, але чужі […]
Борис сидів за ноутбуком, як раптом почув, що двері в квартиру хтось відкриває ключем. Він подивився на годинник і зрозумів, що з роботи прийшла мама. – Мамо! – покликав він, не відволікаючись від монітора ноутбука. – Ти купила молока? Але Борису чомусь ніхто не відповів… Він здивовано глянув на двері й оторопів від несподіванки. В кімнату зайшов якийсь незнайомий чоловік і весело запитав: – Тук-тук, зайти можна? Потім, не звертаючи уваги на Бориса, що сидів на дивані, гість став розглядати все навкруги. – А що? – сказав він. – Красива квартирка… Борис не розумів, що відбувається
Борис сидів за ноутбуком, як раптом почув, що двері в квартиру хтось відкриває ключем. Він подивився на годинник і зрозумів, що з роботи прийшла мама. – Мамо! – покликав він, […]
Валя прокинулася рано, зварила два яйця, поснідала. Коли її чоловіка Андрія не стало, і готувати щось особливе більше не хотілося. Жінка одяглася, поїхала на ринок, купила фіалок і вирушила на могилку Андрія, щоб посадити квіти. Валентина вийшла на зупинці автобуса і пішла по стежці між рядами пам’ятників. Підходячи до пам’ятника чоловіка, Валя помітила, що біля нього стоїть якась жінка. – Дивно, хто б це міг бути? – майнуло у неї в голові. Валентина підійшла ближче, придивилася і застигла від побаченого
Валентина та Люда колись у юності дружили по-сусідськи. Жінки, бувало, розмовляли у дворі, сидячи на лавці у вихідний день, або зупинялися побалакати, коли розвішували випрані речі на мотузки. Валентина була […]
До Марини з Ігорем почала частенько заходити в гості їхня сусідка Ганна. Жінка приходила ледь не кожного вечора, іноді приносила печиво до чаю. – Тобі не заважає наша сусідка? – запитала одного разу чоловіка Марина. – Здається, я до неї звик, як до неминучого, – засміявся Ігор. Ганна приходила на посиденьки завжди ошатна, яскрава, з макіяжем… Вона була вільна молода жінка, і поводилася у них розкуто, наче у себе вдома. Якщо треба, Ганна ходила в туалет, а йдучи, поглядала у дзеркало, поправляючи зачіску. Марина хмурилася і в душі обурювалася. Але потім сталося несподіване
У родині Марини й Ігоря була велика радість – із премії чоловіка та з назбираних за деякий час грошей, молода пара купила новеньку машину! Невдовзі весь будинок дізнався про покупку. […]
Ольга приїхала з міста в село відвідати свою маму. Галина Василівна заслабла, але переїжджати до дочки в місто не хотіла. – Не хочу я свій дім залишати, – казала вона Ользі. – Не зможу я у місті. Тут усе таке рідне… Ольга пробула в матері кілька днів, але їй треба було повертатися. Мати вийшла її провести. – Мамо, не треба, не проводжай, занедужаєш ще! – сказала Ольга. – Зі мною все гаразд буде, ти себе бережи, доню, – сказала Галина Василівна. – Внучечку поцілуй за мене… Ольга поїхала. І тільки потім вона зрозуміла, що означали слова матері
– Які гарні… А скільки коштують? – Шістдесят всього. Беріть. Візьміть кілька – знижку зроблю! У Ольги товар гарний, яскравий. Все дуже гарно. Горнятка, горщики, чашки всілякі… З малюнками й […]