Автор: admin
— Добре, мила, нехай буде по-твоєму. Про Петю подумала? Як він буде жити з усвідомленням, що його мати — злочинниця? Загалом, я тобі на роздуми три дні даю, на роботу можеш поки не виходити. Я на завтра тобі заміну знайду. Думай, все в твоїх руках.
— А я б, Ліда, на твоєму місці не хвилювався б, — пронизуючи поглядом невістку, вимовив дівер, — або ти погоджуєшся з моєю пропозицією, або йдеш до в’язниці. Крадіжка все-таки […]
– Я вже говорила з Андрюшею. Він обіцяв подумати над тим, щоб сімейний бюджет повністю довірити Ганні. Тоді й нам буде простіше… вирішувати фінансові питання. – Правильно, – пробасив Сергій Іванович. – А наступного літа можна буде організувати відпочинок у Європі. Нехай невістка виявить повагу до старших…
– Нехай оплачує нам усі покупки, ми чудово відпочинемо, – прощебетала свекруха доньці. – Завтра я в неї попрошу оновити мій гардероб. Потрібно ж її зовиці мати пристойний вигляд. Я […]
Свекруха пішла далі: недбалим рухом руки вона змахнула зі столу тарілку з вечерею. Котлета, яку ще п’ять хвилин тому Іра перекладала з пательні з обережністю сапера, тепер валялася поруч із капцями.
– Таке тільки свиням подають! – гаркнула Тамара Григорівна, а наступної секунди в невістку полетів кухоль з водою. Дякую, що хоч пластмасовий. Він потрапив прямо в живіт Ірині, просочивши кофту […]
– Іди- іди, не обертайся! — усміхнулася Марія йому вслід і, для більшої переконливості, кинула в його спину апельсин.
– Хочеш жити з багатим чоловіком – спочатку зроби його багатим! — кинув Ярослав, заштовхуючи речі до спортивної сумки. – Іди- іди, не обертайся! — усміхнулася Марія йому вслід і, […]
– Ну, це зараз. А потім я поїду, а Катя залишиться. Ось і віддаси їй цю кімнату. А шафу цю краще розбери на дрова, вона тільки місце займає. Від такого нахабства Оксана навіть не знайшлася, що відповісти. Виявилося, що це й була важлива справа, заради якої родичі приїхали – знайти для Каті житло в місті. – Вибач, Денисе, але це моя квартира! – підвищила голос Оксана. – Точніше, моїх батьків. Тож я буду вирішувати, хто тут житиме.
– Оксано, ти не проти, якщо за тиждень до нас приїде моя мама? Вона каже, що хоче подивитися на нашу квартиру, і ще в неї є якісь справи в місті, […]
Сергій поспішив до матері, залишивши дружину саму. Тетяна сіла на край ліжка, дивлячись у вікно на літній сад. Ще вчора це була їхня спальня, їхня дача, їхнє життя. А сьогодні все перевертається догори дриґом. Город теж тепер їхній? Тетяна згадала, як трудилась весною: садила розсаду, поливала, прополювала грядки. А тепер плоди своєї праці доведеться віддати непроханим гостям.
Тетяна розливала вечірній чай по чашках, коли різкий дзвінок у двері змусив її здригнутися. Годинник показував пів на одинадцяту. Хто може приїхати на дачу в такий час? — Сергію, хтось […]
– Завжди в тебе щось болить! Набридло, мамо! Якщо не можеш допомагати, – з’їжджай! – Куди з’їжджати? – Не знаю! У будинок для людей похилого віку, до подруг – мені все одно!
Валентина Сергіївна стояла біля вікна кухні, дивлячись, як у дворі грають сусідські діти. Дочка Ганна ходила по кімнаті, розмахуючи руками. – Ганнусю, дача – це єдине місце, де я можу […]
От тобі й міська. Та вона ж, дивись, і сапає, і доїть корову, іі вишні варить. Якось Ліля захотіла оновити інтер’єр: нові гардини, сучасні меблі, білий холодильник замість старого “Дніпра”. Ганна спершу сприйняла це як образу. – Може, й я вже тобі стара, не до стилю? – зірвалось з вуст. – Мамо, – Ліля тоді вперше заплакала від образи. – Я роблю це не проти, а для нас. Хочу, щоб вам було краще. Щоб ми дихали новим, але з вашою душею. Після того вечора вони знову стали ближчі
Коли Лілія виходила заміж за Степана, всі її подруги крутили носом. – Ти, міська дівчина і в село? – зітхала колежанка з університету. – Там же трактори замість маршруток! Але […]
А чи не хочеш ти, мамо, перебратися до нас жити? Будинок, який ми побудуємо, великий буде, місця всім вистачить! І ти ж завжди хотіла жити десь за містом? Якось не по-людськи виходить, що донька і внуки в тебе є, а живеш ти сама, – якось подзвонила Марії донька. – Та я вже звикла, Олю. Багато людей так на старості років живуть, щоб не заважати дітям. Я сама собі господиня: сама поклала – сама взяла, це, знаєш, теж багато чого варте! Тож не хвилюйся, доню, нормально я живу, ні на що не скаржуся, – відповіла мати. Доньці це не сподобалося зовсім
Марія Іванівна завжди вважала себе сильною жінкою. Вона виросла в часи, коли самостійність і прагнення до стабільності були важливими як ніколи. Та ось і вона, уже в шістдесят чотири роки, […]
Задаючи собі питання, чи правильно вона вчинила, Марія розуміла, що не зробить вибір, який влаштує обох доньок однаково. Адже в кожній родині є свої нюанси, свої образи і не всі почуття можна виміряти фінансово. Марія завжди вважала, що однаково ставиться до своїх дочок. Для неї не було різниці між ними. Вона пильно стежила, щоб обидві мали рівні умови для розвитку, щоб ніколи не відчували себе обділеними. А коли прийшов час розподіляти своє майно, її рішення ошелешило всіх
Марія завжди вважала, що однаково ставиться до своїх дочок. Для неї не було різниці між ними. Вона пильно стежила, щоб обидві мали рівні умови для розвитку, щоб ніколи не відчували […]