Автор: admin
– І супу в холодильнику знову немає, – телефонувала свекруха невістці ввечері. – Байдуже, що ви на роботі! Суп має бути і крапка. Увечері його їсти треба, якщо вдень сухом’ятка. Це здоров’я, це гаряче. Про тебе мені й турботи немає, але моєму синові ти здоров’я псуєш
Прямо так вона йому й заявила: якщо я «як слід» попрошу в неї пробачення, то вона з радістю допоможе, – усміхається Галина. – «Як слід» – це, напевно, із земним […]
— Це в тебе гормони пустують, у твоєму цікавому стані так буває. Ну сама подумай, Ліза йому як сестричка, чого ти ревнуєш? — “Як сестричка”, — висловила я чоловікові, — це не сестричка. Сестрички грудьми до брата не притискаються і очима йому не підморгують
Ми з чоловіком одружилися три роки тому, йому було 25, мені 27. Відразу після весілля вирішили жити на орендованій квартирі, хоча свекруха пропонувала інший варіант. Річ у тім, що мама […]
— От ще! Ванну чистити?! Ти що, збожеволів?! А манікюр? Я його зіпсую! Він, до речі, грошей коштує. І підлогу мити я не збираюся. Вона чиста. Навіщо їх мити? Дитина цілий день у садку. Ти на роботі. А я в капцях ходжу. Готувати? Навіщо? Є напівфабрикати. Пельмені, котлети. Це і чоловік впорається. Поклав на сковорідку, ось і вечеря
— Ні, я не хочу! Це ж її речі! — рішуче відмовилася Зоя. — Дурниці! І що з того, що її? Вони ж у гарному стані, бери! — не розумів […]
Оксана з мамою сиділи на старому ліжку. Обидві були тепло одягнені. Зима, а в хаті тільки затопили піч. – Нічого, матусю. Все у нас буде. Не пропадемо. Зараз я тобі ліки дам. Оксана, як могла, заспокоювала матір, та й не мати вона їй зовсім – свекруха, та ще й колишня. Майже колишня…
Оксана з мамою сиділи на старому ліжку. Обидві були тепло одягнені. Зима, а в хаті тільки затопили піч. – Нічого, матусю. Все у нас буде. Не пропадемо. Зараз я тобі […]
“Сама собі заздрю”, — зізнавалася сестра, — “інші дівчата про свекрух таке розповідають, а моя — як справжня подруга. І поради слушні дасть, і зайвих настанов немає, і з Данилом посидіти — їй лише в радість”
Моя молодша сестра Марія вступила в шлюб у дуже юному віці, ледь досягнувши повноліття. Зі своїм обранцем вони були знайомі ще зі шкільних років, їхні стосунки тривали одинадцять років, і […]
Алла лежала в палаті, коли до них підселили нову сусідку Таїсу. Жінки познайомилися, Таїса сумно назвала своє ім’я та лежала, дивлячись у вікно. Алла спостерігала два дні за нею, але потім не витримала. – Таїсо, я ось дивлюсь якийсь сум не залишає вас? Щось сталося? – запитала вона. – Ну, навіщо вам мої проблеми? – тихо промовила Таїса. – Можливо щось порадити зможемо, – не відступала Алла. І Таїса вирішила все розповісти своїм сусідкам. Жінки вислухали Таїсу і застигли від почутого
– Доброго ранку, дівчатка, як спали? – щоранку входячи в палату, питав лікар Ігор Сергійович, чоловік середнього віку, приємний і привабливий до себе. Напевно, такі й мають бути всі лікарі. […]
Один жених тільки про себе й думає. Другий нібито й про мене, але так, щоб свої проблеми моїм коштом розв’язати. А третій, уявіть собі, на побачення приходить у несвіжих шкарпетках, а четвертий ще й вираховує, чи не дорожчий мій салат з тістечком, аніж його пюре з котлетою. Ой, та що вже й казати
Ох, дівчата, скільки ж таких історій доводилося чути… Просто серце крається, як інколи життя випробовує нас на міцність, підкидаючи такі непрості задачі. Ось і наша Віра – красуня, розумниця, трудяга. […]
– Марино, я давно хотів тобі сказати – ти не ображайся, але який тобі «Наполеон»? Ти подивися на себе, на кого ти стала схожою! – І на кого ж? – скривджено спитала Марина. На бегемота!
– Сергію, ти? Ти взяв щось до чаю, не забув? Давай руки мій і на кухню. Будемо вечеряти, – крикнула Марина з кухні, почувши гуркіт вхідних дверей. – Іду. – […]
Нехай бабуся твоя пенсію нам віддає! І нічого, що ми в її будинку живемо! Це не означає, що вона має харчуватися за наш рахунок! – зажадала свекруха
Перебираючи речі в шафі для білизни, Лариса здригнулася, коли двері в її кімнату відчинилися, і на порозі, немов кам’яна статуя, застигла розлючена свекруха. Галина Василівна в цю мить нагадувала справжню […]
Галина роками надсилала по 300–400 євро щомісяця доньці на квартиру. Але донька вирішила вчинити інакше і зробити не собі подарунок, а матері справжній сюрприз
Галина Миколаївна, сувора і працьовита жінка за характером і за долею, вже більше п’яти років працювала в Італії. Кожного ранку вона підіймалася о шостій годині, виходила на холодну східну вулицю […]