Автор: admin
— Ти будеш сидіти вдома, — продовжив він тим же повчальним тоном, нарешті піднявши на неї очі. У його погляді не було злості. Лише холодна, непохитна впевненість у власній правоті. — Якщо захочеш сходити в магазин за продуктами — повідомиш мені. Я дам тобі рівно стільки грошей, скільки буде потрібно…
— Де мої речі? Це питання пролунало в ранковій тиші вітальні тихо, але досить дзвінко, щоб змусити будь-кого здригнутися. Будь-кого, крім Ігоря. Він розташувався у своєму улюбленому шкіряному кріслі — […]
– Вони обіцяли через рік будинок звільнити, а вже два минуло, і вони просять їх зареєструвати. Нехай реєструють дітей там же, де зареєстровані їхні батьки. Мамо, ти розумієш, що відбувається? Ні, ні і ні. Минуло сім років. Валерій Сергійович дзвонить матері.
У неділю вранці Валерія Сергійовича розбудив телефонний дзвінок. Дзвонила його мати. На її думку, восьма ранку – це нормальний час для телефонного дзвінка – сама вона встає щодня не пізніше […]
– Шуро! Шурка! Стій! Не ходіть додому! – гукнула сусідка молоду жінку біля під’їзду. – Що трапилося, бабо Валю? – поцікавилася Олександра і міцніше стиснула ручку трирічного синочка. Її серце тьохнуло в грудях, передчуваючи недобре. – Там у вашій квартирі двоє…
– Шуро! Шурка! Стій! Не ходіть додому! – гукнула сусідка молоду жінку біля під’їзду. – Що трапилося, бабо Валю? – поцікавилася Олександра і міцніше стиснула ручку трирічного синочка. Її серце […]
Зоя продовжувала засипати своїх дітей «євриками». Та вона й не могла подумати, що діти так і не згадають про її день народження
Зоя Макарівна виховала чотирьох дітей. Вона мала двох синів, котрих називала соколами, і дві донечки-принцеси. Тож постійно крутилася матір, як білка в колесі. Про себе не думала — тільки про […]
Я витягла гроші з сумки і дала половину. Чоловік мій кліпав очима, а далі й зблід, бо здогадався, звідки я взяла гроші
Якби ж мені знаття, що краще було відмовитися від такого відпочинку, ніж потім те все переживати. Чоловік теж кліпав очима і казав: – Я ж не знав, що так буде, […]
Микола Семенович поїхав у відрядження. Поїзд відходив увечері. Чоловік прийшов на вокзал заздалегідь, купив у кіоску канапку з ковбасою. У купе було порожньо. Микола Семенович поставив валізу на полицю, зняв піджак, акуратно почепив його на гачок і сів біля вікна. Сусід трапився мовчазний – лежав на верхній полиці, читав книжку. Микола Семенович ліг і задрімав. Чоловікові снилася його кохана Валя… Поїзд різко смикнувся, і він прокинувся. У чоловіка з верхньої полиці випала книжка, а з неї вилетіла якась фотографія. Микола Семенович хотів було підняти книжку, але погляд зупинився на фотографії. Його серце аж стрепенулося від побаченого! Він не вірив своїм очам!
Микола Семенович поїхав у відрядження. Поїзд відходив увечері. Чоловік прийшов на вокзал заздалегідь, купив у кіоску канапку з ковбасою. У купе було порожньо. Микола Семенович поставив валізу на полицю, зняв […]
Мамо, а де тато живе тепер? – У чужої тьоті. Бо тато нашого дому не хотів. – А ти його любила? – Любила. Але він помилився. Миколі було 57, коли він зібрав валізу і вийшов з власного будинку. Не грюкнув дверима. Не крикнув. Не озирнувся. Просто вийшов. За тридцять років шлюбу він навчився мовчати. Терпіти. Будувати. Забезпечувати. Дарувати. І все – для неї. Для Зої, яка так нічого і не оцінила
– Мамо, а де тато живе тепер? – У чужої тьоті. Бо тато нашого дому не хотів. – А ти його любила? – Любила. Але він помилився. Миколі було 57, […]
– Ну що, гості дорогі? Наїлися? Напилися? Догодила я вам? – Запитувала Юля, ставши на чолі великого столу.– Догодила, значить! – Юля широко посміхнулася. — А тепер, всі мої любі й кохані, — вона зробила паузу, під час якої з її обличчя зникла посмішка, — провалюйте всі з мого будинку! Це була остання вечеря, яку я вам приготувала! І востаннє, коли я для вас напружувалася! Тепер я не хочу вас ні бачити, ні чути та й знати вас не хочу!
– Ну що, гості дорогі? Наїлися? Напилися? Догодила я вам? – Запитувала Юля, ставши на чолі великого столу. – Так, сестричка, — сказав Борис, — ти, як завжди, на висоті! […]
Ох, Ірино, вибач… Картоплю сьогодні не подужаю. Зовсім не можу! Доведеться тобі самій полоти, – Старанно зображуючи страждання, схопився він за гомілку
Літо на дачі у Ірини та Геннадія Петрових було часом сонця, шашликів та… нескінченних грядок. Особливо ненависною для Геннадія була картопляна ділянка – прополка під палючим липневим сонцем здавалася йому […]
Мамо, а де тато живе тепер? – У чужої тьоті. Бо тато нашого дому не хотів. – А ти його любила? – Любила. Але він помилився. Миколі було 57, коли він зібрав валізу і вийшов з власного будинку. Не грюкнув дверима. Не крикнув. Не озирнувся. Просто вийшов. За тридцять років шлюбу він навчився мовчати. Терпіти. Будувати. Забезпечувати. Дарувати. І все – для неї. Для Зої, яка так нічого і не оцінила
– Мамо, а де тато живе тепер? – У чужої тьоті. Бо тато нашого дому не хотів. – А ти його любила? – Любила. Але він помилився. Миколі було 57, […]