Автор: admin
— Мамо, ти що, не можеш інший підробіток знайти? Можна в’язати на замовлення, це й то пристойніше. У Маринки мама торти пече, такі красиві, що нарозхват ідуть, їй тут знову на весілля торт замовили. Мамо, ну ти ж з освітою, можна щось інше знайти?
Дарину дратувало, що мама ходить мити підлогу і прибирати в квартирах до чужих людей. Вони це особливо не обговорювали, але Ніна Іванівна знала, що донька її соромиться. — Мамо, ти […]
– Таню, обідати будемо? – сказав Андрій, зайшовши на кухню. – Зараз! Йди руки мий і футболку хоч переодягни, – роздратовано сказала Таня. Чоловік вийшов і за кілька хвилин повернувся. – Таня, я футболку перевдягнув, обід готовий? – Андрій дивився на смажену курочку на сковорідці. – Готовий, сідай, – Таня важко зітхнула. – Таню, Толік сьогодні дзвонив, у суботу до себе запрошує. Поїдемо? – раптом запропонував чоловік. – А що там робити? Новини всі про них ми знаємо, – спробувала відмовитися жінка. Андрій її вмовив і в суботу вони поїхали до друзів. Але Тетяна навіть уявити не могла, чим закінчиться ця поїздка
– Таню, обідати будемо? Третя година вже! – Андрій зайшов на веранду у брудних штанях та капцях. Футболка теж була не першої свіжості – чоловік картоплю підгортав. Таня поралася з […]
– Оксано Михайлівно у вашому віці ви б мали серіали дивитися і насіння лускати. А якщо ви все ж працюєте, то будь-ласка внесіть свій вклад у спільний бюджет – заявив зять. Жінка подумала і внесла, та такий, що ніхто й не очікував
Оксана Михайлівна сиділа на старенькому дивані у своїй затишній, але трохи захаращеній вітальні. На столі перед нею парувала чашка чаю з ромашкою, а поруч лежала книга з пожовклими сторінками. Їй […]
Я вже понад 15 років працюю в Чехії. В Україні є дві доньки. За час заробіток обох їх вивчила, зробила весілля та допомогла купити власне житло. Також щомісяця надсилала продукти та одяг, іноді передавала гроші. Нещодавно таку “подяку” від доньок отримала, що жах. Такого наговорили, що й вуха в’яли. Ну нічого я швидко поставлю їх на місце. Оце то буде сюрприз.
Я вже понад 15 років працюю в Чехії. В Україні у мене є двоє дітей: доньки. За час заробіток я обох їх вивчила, зробила весілля та допомогла купити власне житло. […]
Як побачила сусідка, що я знову пораюсь на городі і годжу чоловікові, а Дмитро лише живе у своє задоволення, то почала звичну балачку, яку заводить уже не один рік: – Маріє, ти б чоловіка до роботи залучала, а то он, яка втомлена. Дмитро ж ніби нова копійка, не скажеш, що чоловік в селі живе. Пошкодуй себе.
Ми з чоловіком прожили 25 років у шлюбі, а він усе перекреслив і пішов до іншої. Живемо в селі, маємо невеликий город, на якому переважно я порпаюсь. Виростили двох чудових […]
Сусідка похитала головою: – Ось так завжди – поки даєш, ти рідна, а як відмовила – відразу чужа. Не переживай, Люда. І себе не втрачай. Людмила подякувала за розуміння, але знала: такої порожнечі в душі у неї ніколи не було…
– Сашо, я не можу. Це нерозумно – брати кредит на весілля. Ти сам розумієш, що потім платити не буде чим. Краще скромно відсвяткуйте, ніж потім по судах бігати. Брат […]
Тиждень пробувши на дачі свекруха попросила залишитися ще. Потім – ще трохи. А далі заявила: – Я вже звикла тут. Мені добре. Поставимо кондиціонер, і я житиму тут постійно. Олено, ти ж не проти? Це ж не завадить тобі, ти й так нечасто приїжджаєш. Олена глянула на Сашка. Той, як завжди, промовчав. Як завжди, нічого не сказав на захист дружини. – Це моя дача, мамо. Подарунок від батьків, – тихо, але твердо відповіла Олена. – Та що ти кажеш! Хіба я щось погане зробила? Я ж просто хочу, щоб тут було добре. А ти можеш приїжджати, коли захочеш. Ну що ж, якщо так принципово – куплю собі дачу сама, а цю зробіть музеєм своїх бузкових мрій
– Це ваш будинок, дочко. На тебе оформили, щоб мала свій куток. Будеш із чоловіком тут відпочивати, – лагідно сказала мама, передаючи ключі від затишної дачі в приміському лісі. Олена […]
— Мамо, уявляєш, поки я у них була, портрет тата Ігоря двічі зі стіни падав. Дід бурчав, що бабуся навіщось його до їхнього ліжка перевісила. Він вважає, що від цього їй тільки гірше, вона лежить, на портрет дивиться, і їсти відмовляється. І на діда дивиться злобно, немов він їй чужий. Дідусь каже, що вона змінилася останнім часом
— Поліно, ти бабусі Наді давно дзвонила? Позавчора? Подзвони їм із дідусем, ти ж знаєш, скаржитися вони не люблять. А почуваються вони зле, розумієш? Тетяна Іванівна колишнім свекрусі та свекру […]
– Ти навіть не знала, що я існую, правда?, – ця фраза прозвучала від чоловіка, якого я вперше побачила на похороні батька. Погляд його очей був повний жалю, і я не могла зрозуміти, чому цей незнайомець так хвилюється. Та, коли він додав: “Я – твій брат”, я відчула, як земля вислизає з-під ніг
– Ти навіть не знала, що я існую, правда?, – ця фраза прозвучала від чоловіка, якого я вперше побачила на похороні батька. Погляд його очей був повний жалю, і я […]
— Як ви там? — її голос звучав стримано. — Звикаємо, — обережно відповіла Тамара. — Бережи ручку чайника, вона давно тріснула, — додала свекруха. Тамара злегка посміхнулася. — Добре. Дякую, Галино Іванівно. — Не називай мене так. Я ж не чужа, — сказала вона майже пошепки і поклала слухавку. Ігор почув це і посміхнувся. — Бачиш? Все одно сім’я.
— Ой, ти знову повісила рушник не там, де потрібно. Мама просила — тільки на перекладину біля батареї. Тамара стояла босоніж на теплій підлозі і злегка здригнулася. Повернулася до чоловіка, […]