Автор: admin
– Ні, дівчата, цього разу можете не хвилюватися, – Віктор з боязкою посмішкою кивнув у бік Наді, яка вийшла на ганок. – Тут тепер така господиня, що… – Бачимо, бачимо! – засміялися сусідки, дивлячись на статну міцну Надю. – З такою ти точно не забалуєш!
– Вітя, нам треба нове житло шукати, господарі сказали, що квартиру на продаж виставили. – Вже не треба! Є чудовий варіант… … Вітя народився і виріс у селі, а в […]
– Коротше, – суворо вимовила Ірина. – Речі зібрано – прошу на вихід. – Тобі пощастило, що це не моя квартира, – сказав Семен. – Тоді зараз збиратися і йти довелося б тобі, а не мені. – Зате тобі в коханні пощастило
Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час з вітальні, вийшов Семен. І виніс звідти ще одну зібрану валізу. Він поставив її поруч з іншими валізами, […]
Чоловік зрад жував мені все життя, і одного разу я вирішила добре провчити його, так щоб він у житті не забув. А чому терпіли все життя? Не можу зрозуміти тих жінок , які терплять у сім’ї зраду .
Скільки себе пам’ятаю – завжди страж дала у шлюбі від частих зр ад чоловіка. Навіть після 50 років Олег не переставав зве ртати увагу на жінок та дівчат. Якось йшла […]
– Збирай валізи і на вихід – заявив Віталій Лесі після двадцяти восьми років спільного життя та вручив у руки лист. Коли жінка прочитала, від кого, то зрозуміла все
Леся стояла посеред кухні, тримаючи в руках лист, який щойно вручив їй Віталій. Його слова ще гуділи в голові, наче дзвін: «Збирай валізи і на вихід». Двадцять вісім років разом […]
Дмитрові Степановичу було вже за 70, важко йому стало самому в селі і він почав думати як до сина в місто переїхати. Чоловік добре розумів, що треба підібрати правильні слова, щоб син його прийняв. Він довго думав і надумав саме ті слова. В автобусі повторив їх разів тридцять про себе
Дмитро Степанович сидів на старій дерев’яній лаві перед своєю хатою, що стояла на краю села, де вже мало хто залишався. Сонце повільно хилилося до горизонту, золотячи пшеничні поля, а легкий […]
Після відходу Романа минуло два дні, я мала вихідний, я солодко спала, відсипаючись після ранніх підйомів.Пролунав скрегіт ключа в замку. Я ледве розплющила очі, не розуміючи, хто це може бути. Але тут у кімнату зазирнула мама Романа, така вся щаслива та сповнена сил. — Люсю, вставай! Скільки можна спати!
Лесю, ти знаєш, я в теплі краї лечу наступного тижня. Мама вже навіть путівку придбала. Може ти складеш мені компанію? — Невпевнено сказав Роман. — Ти ж знаєш чудово, що […]
У парку сиділа молода жінка з візком. У неї був стомлений вигляд. Видно було, що вона засму чена. Дитина кричала в колясці, а вона сиділа, нічого не робила. На той час ми з чоловіком були у парку, нам не хотілося сидіти вдома. Я подумала, яка вона щаслива, у неї дитина. А мені так і не вдалося стати матір’ю. Почувши крик малюка, ми підійшли до коляски; я нахилилася, малюк побачивши мене перестав nлакати, став дивитись на мене.
У парку сиділа молода жінка з візком. У неї був стомлений вигляд. Видно було, що вона засму чена. Дитина кричала в колясці, а вона сиділа, нічого не робила. На той […]
— Сергію! Як ти можеш так! Ну добре, Світлану з дітьми виганяти. Але мене? Я ж мати! — І що? Це дає вам право жити у нас без дозволу? — Я допомагаю! Готую, прибираю! — Ми не просили! Ми взагалі нікого не просили приїжджати! З веранди ввалилася подруга матері Ірини, тітка Люся. Напідпитку, ще й з розмазаною помадою.
— Іро! Ірино, ти де?! — Сергій увірвався в спальню, ледь не збивши з ніг племінника, який тягнув мокрий рушник через весь будинок.— Це нестерпно! Ірина сиділа на ліжку, закривши […]
– Тесть давав мільйон за розлучення із донькою. Те, що я зробив, приголомшило всю родину
– Слухай, зятю, без зайвих слів, – сказав тесть, поклавши на стіл щільну пачку купюр. Він подивився мені просто в очі, ніби оцінював не людину, а товар. – Ось мільйон […]
Тиждень пробувши на дачі свекруха попросила залишитися ще. Потім – ще трохи. А далі заявила: – Я вже звикла тут. Мені добре. Поставимо кондиціонер, і я житиму тут постійно. Олено, ти ж не проти? Це ж не завадить тобі, ти й так нечасто приїжджаєш. Олена глянула на Сашка. Той, як завжди, промовчав. Як завжди, нічого не сказав на захист дружини. – Це моя дача, мамо. Подарунок від батьків, – тихо, але твердо відповіла Олена. – Та що ти кажеш! Хіба я щось погане зробила? Я ж просто хочу, щоб тут було добре. А ти можеш приїжджати, коли захочеш. Ну що ж, якщо так принципово – куплю собі дачу сама, а цю зробіть музеєм своїх бузкових мрій
– Це ваш будинок, дочко. На тебе оформили, щоб мала свій куток. Будеш із чоловіком тут відпочивати, – лагідно сказала мама, передаючи ключі від затишної дачі в приміському лісі. Олена […]