Автор: admin
Наступного дня, коли Валера пішов на роботу, Надя зібрала свої речі і речі доньки, і поїхала до мами. А коли чоловік повернувся додому і не виявив свою дружину з донькою, він просто закипів від гніву…
– Я не зрозумів, а куди ти відправила п’ять тисяч? – обурено запитав Валера. Надя відразу почервоніла. Вона так сподівалася, що чоловік не помітить цих грошей. Але останнім часом він […]
Шість років тому, коли мені було 37, у моєму житті з’явилася 30-річна коханка. Хоча кохання до дружини не згасло, це спілкування тривало близько пів року. Дружина дізналася про це від знайомих. Був гучний скандал, але вона не захотіла руйнувати шлюб
Мені 43, дружині 42. Ми разом 13 років, із них 11 у шлюбі. Нашій дитині 10. Це мій другий шлюб, а для неї — перший. Мій попередній був затьмарений ранньою […]
У гаманці сиротливо лежало 819 гривень. І як на них жити з дитиною, яка вже не немовля і якій потрібні каші, м’ясо, овочі, фрукти? Так, удома є запас круп, щось у морозилці, є картопля, цукор, сіль, половина пляшки молока, трохи масла. Памперси теж куплені. Але памперси — справа десята, зрештою, можна й без них, а ось без їжі — ні
— У тебе що, зовсім ніякої гордості немає? — прошипів у слухавку голос суперниці. — Усе, пішов мужик від тебе, кинув, не хоче з тобою жити й чути про тебе […]
— Знову каша! Оленка б мені зараз рибних котлеток зробила! — скривилася Василина Гнатівна, наче ковтнула лимон. — Мамо, досить уже про Олену! Втекла твоя Олена, і тільки її й бачили
— Знову каша! Оленка б мені зараз рибних котлеток зробила! — скривилася Василина Гнатівна, наче ковтнула лимон. — Мамо, досить уже про Олену! Втекла твоя Олена, і тільки її й […]
Я дивилася на Артемка, і мені здавалося, що я бачу Олексія, тільки в його дитячому обличчі. Це було так важко і одночасно так приємно. Я не знала, як бути з тим, що мій онук став таким сильним нагадуванням про мою першу любов, яку я втратила
Я дивилася на Артемка, і мені здавалося, що я бачу Олексія, тільки в його дитячому обличчі. Це було так важко і одночасно так приємно. Я не знала, як бути з […]
— Лізо, що ти знайшла в цьому гульвісі та шибайголові Мишкові? Не пара він тобі, хіба з таким можна спокійно прожити все життя? Він такий самий, як і твій навіжений дід Єгор був. Ох, і натерпілася я з ним… Тому Бог його забрав рано
Лізу, відколи їй виповнилося дев’ять, виховувала бабуся Клавдія Іванівна. Батьки пішли з життя, повертаючись пізньої осені додому на стареньких «Жигулях». Вони продавали на базарі м’ясо і молоко, і тієї дощової […]
Весілля гуляли пишне. Обручками обмінялись. Штамп у паспорті поставили. Та під час святкування сталася прикрість. Коли молодим піднесли келихи з шампанським, вони мусили випити до дна — на щастя без сліз. А потім звичайно було розбити порожні келихи об землю. Ось келих Романа розлетівся на дрібні шматочки, а келих Марійки навіть не тріснув — просто покотився.Гості почали шепотітись, перешіптуватись (так, щоб усі чули):—Ой, погана прикмета! Не буде молодим щастя.
Роман і Марійка прожили разом сім років. Зі шкільної лави не розлучались. Дітей не мали. Не склалось якось. Улюблена бабуся Романа наполягала: —Обвінчайтесь, діточки! Тоді благодать Божа на вас опуститься. […]
Той день Юлька вирішила стерти з пам’яті. Було — та й було. І той інший теж. Найбільше на світі вона хотіла піти з дому батьків, тому швидко вийшла заміж — за першого, хто покликав. А покликав її сусід Анатолій — на п’ятнадцять років старший, щойно повернувся з тюрми. Юлька його не боялась, але й не любила: був він похмурий, багато пив і все просив народити йому спадкоємця.
Те, що Юлька «зіпсована», знали всі: коли вона вчилася в дев’ятому класі, приїжджий перекупник м’яса затягнув її на закинутий склад. Про це шепотілися всім селом, особливо після того, як той […]
— Сто тисяч гривень, — Остап дістав із шухляди конверт і кинув його на стіл. — Ти забираєш ці гроші, підписуєш папери про розлучення й зникаєш із нашого життя. Назавжди! Тесть дав за розлучення зі своєю донькою Матвієві сто тисяч гривень. Але ні він, ні його родина не очікували, що зять зробить
Матвій сидів у своїй тісній однокімнатній квартирі, тримаючи в руках пожовклий конверт. Усередині лежала товста пачка гривень — сто тисяч, як і обіцяв тесть, Остап Іванович. Гроші за розлучення. Гроші […]
– Краще я піду, ніж це зроблю! – кинула невістка Альбіні Микитівні, очі якої зараз були сповнені презирства і ненависті. – Що ж, іди, – примружившись, відповіла свекруха. – Думаєш, ти потрібна моєму синові? Ти – пустоцвіт. Живеш з моїм Костею вже п’ять років, а так і не подарувала йому дитини!
– Ти вічно возишся так довго, – сердито бурчала Альбіна Микитівна на молоду невістку. – І хто тебе тільки навчив так готувати? Скоро вже чоловік прийде, а ти ніби в […]