Автор: admin
«Бабусю, вам в інший відділ», — усміхнулися молоді працівники, глянувши на нову співробітницю. Вони ще не знали, що я купила їхню компанію.
— Ви до кого? — кинув хлопець за стійкою, не відриваючи погляду від свого смартфона. Його модна стрижка й брендована толстовка кричали про власну значущість і повну байдужість до навколишнього […]
Тетяна вийшла на пенсію. Пенсія була ще порівняно непоганою, заощадження деякі були, але їй все одно було мало… В жінки була трикімнатна на другому поверсі, жила сама. От і вирішила квартирантів пустити. Зайві гроші ніколи не завадять! Та й люди в квартирі – буде з ким вечорами поговорити… Невдовзі у Тетяни поселилася квартирарнтка Олена з маленьким синочком Славком. Олена одразу заплатила гроші. Новосілля відзначати не стали, попили чаю і все… Минув тиждень-другий. Тетяна Василівна була повністю задоволена квартирантами, а ті нею. А потім сталося те, що повністю перевернуло їхнє життя
Про те, що життя у неї було важке, Тетяна постійно казала своїм подружкам, сидячи літніми вечорами на лавці біля будинку. Ті тільки посміхалися і хитали головами. Вони мають турботи, дітей, […]
Вікторія з своїм чоловіком Славком та синами, поверталися додому від її батьків. – Віка, ти чого? – Славко обернувся до неї. – Ти чого плачеш, що трапилося? Сини відразу затихли на задніх сидіннях, а Віка тихо плакала, нічого не пояснюючи. – Може тобі погано? – Славко пригальмував біля узбіччя і прочинив вікно. – Та ні, Славко, нормально все, – Вікторія витерла сльози. – Щось не видно, що нормально, – відповів чоловік. – Правда, все добре. Поїхали додому, – наполягла Вікторія. Славко знизав плечима, і повільно рушив з місця, але чоловік навіть уявити не міг, через що плакала його дружина
– Вікторія Іванівна Мельник? – голос був незнайомий. – Це помічник нотаріуса, мені доручено повідомити вам про спадщину від вашого батька – Івана Юрійовича Мельника. Адресу я вам скинула, приходьте […]
– Слухай мене уважно, – вів далі співмешканець. – Або твоя дочка віддає мені машину, або хай з’їжджає! Я не житиму в будинку, де мене не шанують! – А куди ж вона подінеться? – Не твоя проблема! Доросла вже. Час самостійною ставати…
Кіра стояла в коридорі батьківського будинку і слухала, як мама пояснює їй через двері ванної, чому вона має віддати свою машину. – Кіро, ну подумай головою! Андрій же на роботу […]
«Твоя мама знову купила нам простирадла – бо “ті, що я вибрала, неестетичні”», — сказала я Борису. Він знизав плечима: «Ну вона ж краще знається». І тоді я вперше подумала: може, я тут – зайва?
«Твоя мама знову купила нам простирадла – бо “ті, що я вибрала, неестетичні”», — сказала я Борису. Він знизав плечима: «Ну вона ж краще знається». І тоді я вперше подумала: […]
На сільському святі Іван випадково побачив, як Остап тримає Ліду за руку. – Ти ж знав, що вона мені подобається, – тихо сказав Іван, перехопивши Остапа після танців. – Нічого я не знав, – гаркнув той. – Ти ж мовчав, як риба! А я з нею говорив, сміявся… І вона мене вибрала. – Це ще не означає, що дружбу треба ламати… – Хіба ти любиш її так, як я? Слова з кожною хвилиною ставали гострішими. Вперше за стільки років вони не пішли разом додому
Іван та Остап були друзями ще з дитинства. Вони разом росли: у пісочниці будували замки, в лісі шукали гриби, у річці ловили рибу. І зовні вони теж були дуже схожі, […]
Перед ним стояла картина зради довжиною в життя. Його мати — та, що берегла кожну копійку, відкладаючи на нові черевики для сина, вірила, любила, не виходила заміж, не дозволяла собі жити без нього. А він жив у розкоші, як сам і написав. Забув, відмовився, переписав долю
Коли Іван повернувся додому після роботи, мати поливала квіти на балконі. Схилившись над підвісними кашпо, вона дбайливо розправляла листя. Обличчя її світилося якимсь особливим спокоєм. — Мамо, ну ти як […]
– Привіт мамо ти пенсію отримала? -Коли можна приїхати і забрати, а то в мене ось-ось платіж за машину треба погасити. Ти не хвилюйся, ліки я тобі куплю з авансу- промовила в слухавку Христина. Та от чи дочекається жінка на ліки? вона і сама не впевнена була
Теплий серпневий вечір обіймав маленьке містечко на околиці Львова. Вулиці, вимощені старою бруківкою, тихо гуділи від кроків перехожих, а в повітрі гудів аромат свіжоскошеної трави та квітучих лип. У невеликій […]
— Нічого не розумію, — нарешті вимовив Віктор Степанович. — Який кредит? Вероніка гірко посміхнулася. — Той самий, який ви взяли шість місяців тому. Який мав оплачувати Павло. Але чомусь плачу я. Галина Іванівна повернулася до сина. — Павлуша, це правда?
— Твої батьки пропонують переписати житло на тебе, — голос Вероніки звучав рівно. Павло розгублено посміхнувся. — Навіщо? Це ж твоя квартира. Віктор Степанович підвівся з дивана. — Павло, ти […]
За кілька тижнів приїхала Оксана – не попередила, не написала. Просто з’явилась, як колись Марія – у тапках, але тепер на високих підборах. І з валізою. – Мамо… я… я розлучаюсь. Він… він сказав, що я для нього «домашній меблевий гарнітур». Усе, що я мала – робота, квартира – залишилось там. А я з дитиною. Софійка спить у машині. Марія мовчки відчинила двері. Софійку поклала на ліжко в кімнаті, де колись спав Юрко. І от – вони знову були разом. Мама, дочка й внучка. Марія варила борщі, збирала ожину, співала Софійці «Ой у вишневому саду». Оксана потроху розмерзалась. – Пробач, мамо… Я завжди думала, що ти втекла від нас у Польщу. А тепер бачу – ти нас рятувала
У селі Марію люди називали її «Маруся-лелечиха», бо біля її хати щовесни оселялись лелеки. Вони повертались до свого гнізда – як і вона колись поверталась з заробітків до дітей. Але […]