Автор: admin
— Нічого не розумію, — нарешті вимовив Віктор Степанович. — Який кредит? Вероніка гірко посміхнулася. — Той самий, який ви взяли шість місяців тому. Який мав оплачувати Павло. Але чомусь плачу я. Галина Іванівна повернулася до сина. — Павлуша, це правда?
— Твої батьки пропонують переписати житло на тебе, — голос Вероніки звучав рівно. Павло розгублено посміхнувся. — Навіщо? Це ж твоя квартира. Віктор Степанович підвівся з дивана. — Павло, ти […]
За кілька тижнів приїхала Оксана – не попередила, не написала. Просто з’явилась, як колись Марія – у тапках, але тепер на високих підборах. І з валізою. – Мамо… я… я розлучаюсь. Він… він сказав, що я для нього «домашній меблевий гарнітур». Усе, що я мала – робота, квартира – залишилось там. А я з дитиною. Софійка спить у машині. Марія мовчки відчинила двері. Софійку поклала на ліжко в кімнаті, де колись спав Юрко. І от – вони знову були разом. Мама, дочка й внучка. Марія варила борщі, збирала ожину, співала Софійці «Ой у вишневому саду». Оксана потроху розмерзалась. – Пробач, мамо… Я завжди думала, що ти втекла від нас у Польщу. А тепер бачу – ти нас рятувала
У селі Марію люди називали її «Маруся-лелечиха», бо біля її хати щовесни оселялись лелеки. Вони повертались до свого гнізда – як і вона колись поверталась з заробітків до дітей. Але […]
Свекруха почала часто навідуватися до них, і кожне її відвідування все більше і більше бентежило Світлану.
— Ох, яка ж у вас чудова квартирка! — Зінаїда Михайлівна говорила це щоразу, коли приїжджала в гості до сина Олега. Той лише ніжно і якось гордо посміхався у відповідь […]
Минулого тижня приїхав мій син, щоб забрати онука на декілька днів до себе, а сам зі мною навіть привітатися не зайшов. Каже, що це я винна в його розлученні. Він сам, знайшов десь цю безруку, яка навіть не вміла нормально готувати, а в розлученні — я винна?!
– Доброго дня, Зоє Федорівно. Маєте сьогодні такий гарний вигляд. І стоїть, сміється мені прямо в очі. Аж хочеться плюнути їй в лице. Єдиний плюс — онук мій поряд, в […]
— Я завжди казала Славкові: вона тобі не пара. В цьому домі ти голова, а вона… так, принагідна добавка до посагу. То принеси, то подай. Справжня служниця, а не господиня.
— Оленко, серденько, ще трохи салату для цієї чарівної пані, — голос свекрухи Тамари Павлівни звучав наче мед, але по відчуттях був як пекельний перець — солодкий з вигляду, але […]
— Йди від нього, — радила сусідка, Люда, з якою Іра часом спілкувалася. — Зої потрібен батько, як дівчинці рости без батька? Та й куди я піду? — охала Ірина. — Та хоч до мене. Не шкода? З таким батьком вона не дівчиною стане, а роботом-пилососом, — говорила сусідка…
— Йдеш? Ну то й вимітайся! — сказав Василь дружині, Ірині. Їй не було куди йти, та й кому вона, крім нього, потрібна… … Вони прожили 18 років «душа в […]
— Значить, так, — крижаним тоном вимовила Еля. — Я зараз піду і повернуся через годину. І щоб тут нікого не було, включаючи тебе. Я висловилася зрозуміло
Еля відчинила ключем двері і увійшла в квартиру. Перше враження було – помилилася адресою. Але ключ підійшов… У передпокої на підлозі не лежала, а валялася купа взуття, включаючи зимове: а […]
– На святкуванні свого дня народження Андрій виголосив такий тост: ” За тих, хто лишиться зі мною, після того як я скажу, що продав квартири і машини та віддав гроші на благодійність!” В залі запала тиша, всім стало цікаво, як вчинить дружина та син з донькою після почутого
Сонце повільно сідало за горизонтом, заливаючи затишну садибу Андрія золотавим світлом. Його день народження, п’ятдесят п’ятий, зібрав усіх близьких і друзів у просторій вітальні, прикрашеній квітами й гірляндами. Стіл ломився […]
— Хай Господь милує! Ось це ти даєш, матір, ну ти й погладшала! Щоки які від’їла! Вилитий хом’як! Та годі тобі ображатися, ми ж просто люди похилого віку, ти вже нас вибач. — Знову ви починаєте, Антоне Павловичу! Мені не можна нервувати, – відрізала невістка
— Іро, та я ж пожартував! — ця фраза була для свекра, як магічне заклинання. У родині Ірининого чоловіка так уже повелося: свекор зі свекрухою вважали її надто «ніжною» і […]
— Ніколи не думала, що ти такий! А якби у вас така дитина зʼявилася на світ? Га? Ксюшо, за кого ти заміж примудрилася вийти, гроші потрібні зараз, швидко, а тут до нотаріуса просять сходити! І хто! Нещасну Настю, у якої остання надія з’явилася, — до нотаріуса? Невже ти думаєш, що тобі твої гроші не повернуть? Ну і ну
— Для кого як, не знаю, а для нас із чоловіком це великі гроші, — засмучена Ксенія. — Ми їх із нашою іпотекою і моїм декретом довго збирали. Машину хотіли […]