Автор: admin
– Катю, слухай, я таки вирішив продати машину! Повертайте ключі! – У сенсі? Ти ж подарував нам її на появу онука! – Дочка здивовано округлила очі
– Катю, слухай, я таки вирішив продати машину! Повертайте ключі! – У сенсі? Ти ж подарував нам її на появу онука! – Дочка здивовано округлила очі. – Не вигадуй! Я […]
Наталя ще довго сумнівалася, як сказати правду. Але якось за вечерею, коли чоловік мовчки жував гречку, сказала просто: – Вікторе, я хочу розлучитися. Той навіть не підняв голови: – Що? – Розлучитися. Ми з тобою не живемо, ми просто існуємо поряд. Я не хочу доживати з байдужістю. Я більше не можу бути для тебе лише куховаркою й прачкою. Він мовчки встав, пішов на ґанок, довго там стояв. Наступного дня до неї приїхала дочка
Наталя все життя була «правильною» жінкою. Вийшла заміж у дев’ятнадцять, коли Віктор повернувся з армії. Спершу жили в гуртожитку, потім разом будували хату. Вона працювала у бухгалтерії, він – слюсарем […]
Відділ, у якому я спочатку працювала, знаходиться на краю будівлі, начальство до нас ніколи не навідувалося. Фірма велика. Мені були відомі лише ініціали та прізвище директора. Так от вийшло так, що мене відправили на курси підвищення кваліфікації. На другий день я познайомилася з одним дуже симпатичним чоловіком. Він виглядав трохи старше за мене. Він сам підсів до мене за стіл. Ми розмовляли, трохи поділилися особистою інформацією. Потім трохи випили. Сама не зрозуміла, як опинилася у чужому номері. Вранці прокинулася і виявила поряд чоловіка з ресторану. Тільки в останній день я дізналася, що він мій шеф, коли випадково зіштовхнулась із ним на семінарі. Він також здивувався. Він подумав, що я знала і спеціально все підлаштувала.
У 35 я вийшла заміж, моєму обранцю було 24. Але ми любили один одного і не звертали уваги на чужі думки. Через півроку після весілля народилися Лизонька та Лідочка. Володя […]
— Та що ви з себе корчите?! — Віра підхопилася. — Слово скажеш — вже скандал! Зажерлися ви, ось і все. — Ідіть, — спокійно повторила Анна. — Без дзвінка сюди більше не приходьте.
Анна не чекала гостей на свій день народження. Вони з Артемом домовилися провести цей день лише з дітьми: подивитися старий фільм, влаштувати вечерю з піцою і морозивом. Але родичі Артема […]
Віктор здивовано подивився на матір: – А хіба у тебе… – Була свекруха? – Тамара Павлівна гірко посміхнулася. – Ще й яка! Все не так робила, все не те…
Ірина стояла біля вікна, спостерігаючи, як вітер ганяє листя по двору. За годину почнеться чергова недільна навала родичів чоловіка, і її затишна квартира перетвориться на прохідний двір. Жінка важко зітхнула, […]
– Тобто, я тут – ніхто? А коли університет закінчу, мені навіть тимчасово зареєструватись не буде де? А Ліда у будинку зареєстрована? – Звичайно! Ми з батьком дали згоду – адже вона дружина Льоші. – Зрозуміло. А я, значить, Льоші не сестра, а вам не дочка!
У четвер після лекцій Каті зателефонувала мама: – Катюша, ти не могла б завтра додому приїхати? – Щось сталося? У мене завтра та в суботу заняття. Можу тільки в неділю, […]
Зять зайшов до кухні, мов до офісу: «Коли буде вечеря?» Я навіть не згадую, коли востаннє хтось спитав, як я. Але я все ще варю суп – не для вдячності, а щоб не розплакатись
Зять зайшов до кухні, мов до офісу: «Коли буде вечеря?» Я навіть не згадую, коли востаннє хтось спитав, як я. Але я все ще варю суп – не для вдячності, […]
— Мамо? — розгублено запитала Олена. — Що ви тут робите? — Мирити вас приїхала, — пробурчала свекруха. — Мізків у вас як у червʼяків! Про дітей хтось із вас думав?
Чоловік зібрав речі у старий коричневий чемодан і пішов після того, як зухвала білява дівиця заявилася до них у квартиру зі знімком УЗД, що свідчив про те, що вона при […]
— Забрати вони мене хочуть… забрати, — ридала Олена, аж заїкалася від відчаю. — Хто, куди забрати? — не розуміла я. — Вони… батьки. Не хочу до них, не хочу, не хочу, не хочу, — твердила Оленка, мов заведена, вчепившись у мене. — Бабуся тебе не віддасть, — впевнено сказала я. І помилилася, ох як помилилася! Ніна Василівна матір рано втратила, батько також пішов рано з життя. Тому батьки для неї були — святі
— Ну що ж, Оленко, не знайшла я той сервіз, — сказала я після безуспішних пошуків, відчуваючи розчарування. — Гаразд, Бог із ним. Головне, ікона — вона хоч на місці? […]
– Вікторія привезла матір на автовокзал і залишила купивши її квиток на автобус. А Ліда була змушена просидіти і заснула в залі очікування вокзалу аж до ранку. Бо донька не на той автобус квиток взяла
Ліда сиділа на холодній пластиковій лавці в залі очікування автовокзалу, тримаючи в руках зіжмаканий квиток. Її очі, втомлені й трохи заплакані, блукали по тьмяно освітленому приміщенню. Годинник на стіні показував […]