Автор: admin
Ярослава поїхала на заробітки в Італію, коли їй було сорок п’ять. – Мамо, поїдь. Люди їздять, гроші заробляють, квартири дітям купують. А ти що – все життя на грядці? – казала Марійка. – Я не знаю, я ж ніколи ніде не була, хто мене там візьме? – Та візьмуть. Було б здоров’я. Там наших повно. Знайдеш когось. Заробиш. І вона поїхала. Італія зустріла Ярославу тісною кімнаткою під Римом і літньою сеньйорою Анною, яку треба було годувати, піднімати з ліжка, мити, слухати і терпіти. Але Ярослава мовчала. Робила. Вночі молилась і думала про дітей
Ярослава поїхала на заробітки в Італію, коли їй було сорок п’ять. Діти підростали – Ігор навчався в технікумі, Марійка тільки-но закінчила школу. У селі жити було важко: зарплат не платили, […]
Ще через вісім місяців приїхала з Німеччини дружина Ігоря з донькою. Її багатий старий пішов з життя. Усе його майно і гроші дісталися його колишній дружині та дорослим дітям. І вона повернулася в країну, до колишнього чоловіка
Віра ходила з кута в кут по квартирі. Вона ніяк не могла повірити в те, що відбувається. Та й як можна повірити, що чоловік, з яким прожили п’ятнадцять років разом, […]
— Еммочко, це ти? Як я рада, а то я сьогодні прокинулася, а вдома зовсім чужі люди! У сусідній кімнаті якийсь чужий мужик хропе, а потім з кухні вийшла якась товста жінка, і чомусь вирішила мене переодягати в ліжку! Я не знала, що робити, але я відбивалася, як могла! Еммо, приїжджай швидше, мені страшно, я їх боюся. Я не їла те, що вони мені давали, думаю, вони мені щось підсипали, вони хочуть у мене квартиру відібрати
Емма набрала старий номер домашнього телефону свекрухи, який вже давно вʼївся в памʼять. Слухавку взяла, як не дивно, не доглядальниця, а вона сама, і знову її впізнала. — Еммочко, це […]
– Мамо, ми все зробимо дуже скромно, тільки сам розпис і вечеря з друзями, – сказала донька, ніби я не мати, а випадковий сусід. У день її весілля я стояла в “Сільпо” й раділа, що молоко знову “два по ціні одного”
– Мамо, ми все зробимо дуже скромно, тільки сам розпис і вечеря з друзями, – сказала донька, ніби я не мати, а випадковий сусід. У день її весілля я стояла […]
В один із днів, коли чоловік із сином приїхали провідати дружину, Вова попросив її смартфон, пославшись, що свій забув удома.Вийшовши з палати, він зайшов в онлайн-банк.Зняти і перевести гроші на свій рахунок виявилося справою кількох хвилин. Незабаром вся сума, яку Карина так довго і наполегливо збирала, була на рахунку у чоловіка.
– Карино, другого малюка ми теж пропишемо в квартиру до твоїх батьків. Так буде зручніше. Тим більше, що ти і Колька теж там зареєстровані. Потім не буде проблем, не доведеться […]
– Що, рожеві окуляри розбилися? – пожартувала Віка, якій дівчина розповіла про своє «відкриття».– Ні, не розбилися. Я їх сама зняла через два місяці після знайомства з Єгором. Хоча спочатку, звичайно, вони були: хлопець симпатичний, самостійний, залицявся, до речі, дуже добре.
“Непереборні протиріччя… – Ліка, привіт! – Почула Анжеліка, виходячи з крамниці з сумкою продуктів. Вона обернулася і побачила свою університетську приятельку Віку. – Кажуть, що ти в суботу на весіллі […]
— Вітенька, ми тебе любимо, а ось твою Аню майже не знаємо. Ні, ми обов’язково познайомимося, але знайомство починати з проживання якось неправильно, — спокійним тоном, але з нотками вмовлянь, говорила Ніна Іванівна. — Тим більше, ти чоловік! Це якось неправильно, якщо ти будеш на маминій шиї сидіти! А у вас же дітки підуть, а Наталочка ще молода!
— Вітя, ми з мамою до тебе їдемо! — повідомила Наталка по телефону о третій годині ночі. — Не треба до мене їхати, — сонно відповів Вітя, — ми спимо! […]
Наталя робила манікюр, як раптом подзвонив її чоловік Павло. – Давай, додому, швидко! – сказав він. – Ти залишила і мене, і нашого сина. – Добре, я зараз закінчу, – Наталка була спокійною. Можливо, вона одразу скочила б з місця, якби не знала свого чоловіка. Їй зробили манікюр тільки на одній руці, а друга залишилася не покритою лаком. Майстриня запитливо подивилася на неї, чекаючи на вердикт. – Давайте ми зробимо на цій руці просто однотонне покриття і пошвидше. Без дизайну. Мені треба якнайшвидше додому, – сказала Наталя. – Так, добре. Ще хвилин десять. Я швидше постараюся… Але вона не встигла нічого доробити – двері салону різко відчинилися…
Наталя робила манікюр, як раптом подзвонив її чоловік Павло. – Давай, додому, швидко! – сказав він. – Ти залишила і мене, і нашого сина. – Добре, я зараз закінчу, – […]
– У сенсі, переїжджаємо? Куди? – сполошилася Настя. – Чим тобі тут погано? Живеш на всьому готовенькому! І взагалі, не смій ображати мою маму! Вона скільки для нас робить
– Ксеніє Вікторівно, ви не бачили червону теку з документами? Я залишав її на журнальному столику, – Мирон був не на жарт стривожений втратою. Він встиг обшукати всю квартиру, але […]
Син, в принципі, був правий: особливої любові до чоловіка вона не відчувала. Але було щось інше: усталений життєвий уклад, в якому все працювало, як добре змащений механізм – побут був налагоджений до дрібниць. А ще була звичка. А хіба це погано? І багато хто так живе! Так, без цієї самої любові, яка, загалом-то, і не потрібна.
— Це я, виходить, знущаюся? — кричав Юрко їй в обличчя. — Та це ти — абсолютно божевільна і стара тітонька, яка замість того, щоб вже думати про душу, чіпляється […]