Ганна пішла з роботи раніше. На вулиці йшов дощ. На зупинці вона залишилася сама. Автобуса не було. – Треба було перечекати на роботі, – картала себе за свою квапливість Ганна. Вона відійшла далі під дашок. Повз неї проїжджали машини, розбризкуючи калюжі. – Де ж він застряг? – думала Ганна, дивлячись в той бік, звідки мав приїхати автобус. Раптом біля тротуару зупинився чорний джип. – Ось би в мене був такий, – із заздрістю подумала Ганна. – Добре мати машину, не треба чекати автобус… Раптом скло з боку пасажирського сидіння опустилося. Ганна обернулася й застигла від несподіванки

– Лідочко, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, – сказала Ганна. – Зараз, Ганно Львівно, – молоденька симпатична медсестра встала з-за столу, […]

Тетяна розлучилася з чоловіком Андрієм. Рік після розлучення тягнувся повільно. Спочатку Тетяна ще готувала вечерю і нишком виглядала у вікно. Чекала його… Але, час минав і жінка звикла до самотності. А потім вона познайомилася з Максимом. – Тетянко, – якось сказав той. – Давай одружимося? – Це дуже серйозне рішення, – почервоніла жінка. – А я не кваплю! – посміхнувся Максим. Тетяна думала тиждень і таки наважилася прийняти пропозицію. Жінка призначила Максиму побачення і вирушила на зустріч. Раптом на вулиці вона помітила чоловіка. – Боже мій, та це ж він! – подумала Тетяна. Вона не вірила своїм очам

– Ти не розумієш, я зовсім не мав радості в житті, – сказав Андрій Іванович до дружини Тетяни Сергіївни. – Я вставав, ходив на роботу, повертався додому, але все одно робив […]

Ганна солодко спала на наступний день після свого весілля. Раптом в двері її кімнати хтось наполегливо постукав. Ганна швидко скочила з ліжка й накинула свій рожевий халатик. На порозі стояла її новоспечена свекруха Марія Дмитрівна. – Що, Ганно, все спиш, ніяк не виспишся? – єхидно сказала свекруха. – Так шоста ж ранку, Маріє Дмитрівно! – ахнула Ганна. – Пізно вже! Але я прийшла не за тим… – раптом сказала жінка. – Скільки там вам грошей вчора надарували? Ану показуй конверти! Бо в твого чоловіка не ти одна є – треба ділитися… Ганна очі витріщила від почутого

Іван з Ганною жили у шлюбі вже 27 років. В Івана було три сестри. І Ганна постійно дивувалася нахабству старшої сестри чоловіка Світлани… …Іван був єдиним і молодшим сином. Батьки […]

Від Тані пішов її наречений Олег. Пішов прямо перед самим весіллям! І не до когось там, а до її рідної сестри Аліни. Таня дуже переживала через це. Але невдовзі заспокоїлася, і навіть познайомилася з чоловіком. Коли вони оголосили про весілля, то здивували всіх. А як же ж?! Євгену – сорок три, а Тані – двадцять пʼять! Аліну на весілля не запрошували… Таня народила двох прекрасних доньок. Сім’я була щасливою. Якось Таня виходила з підʼїзду, як раптом почула, що її хтось гукає. Вона обернулася й застигла від несподіванки

– Таню, почекай! – Аліна наздоганяла дівчину, яка вийшла з під’їзду. – Та стій же ж, давно не бачилися! – Ще б тебе стільки не бачити, – холодно відповіла дівчина. […]

Валентина Петрівна не втомлювалася втручатися в життя сина та невістки, часто намагалася диктувати їм свої умови, а коли на щось отримувала відмову, відразу розігрувала цілу драму і обов’язково починала скаржитися на здоров’я, щоб розжалобити Андрія і домогтися свого. Тетяна намагалася не сваритися з нею і іноді поступалася, сподіваючись, що це збереже мир у сім’ї.

– Боже мій, Танечко! – Вигукнула тітка Віра, підкладаючи собі чергову порцію салату, – ти просто фантастично готуєш! Так все смачно, так смачно! Що не страва, то делікатес! Яка ти […]

А я так не звикла, мені зранку добре поїсти треба, та ще й з дороги. Я вирішила, що посмажу яйця, та й хліб домашній я з собою привезла. Але невістка мені категорично заборонила смажити яєшню, через запах в кухні. Хліб вона відмовилася їсти, сказала, що вони з Олексієм на здоровому харчуванні. Я вже теж перехотіла їсти, так мені прикро було від того, що син посоромився мене на своє весілля запросити. Я на цю подію стільки років чекала, гроші збирала, а виявилося, що все намарно.

– Не приїжджай, мамо. Не треба, дорога далека, а ти вже не молода. Навіщо тобі в потязі цілу ніч мерзнути? – каже мені син. – Ну як навіщо? Тебе я […]

Ігор прокинувся від настирливого дзвінка будильника. Голова розколювалася. Він потягнувся, шукаючи Марину, але рука торкнулася порожнечі. Її половина ліжка була незайманою. У пам’яті виринали уривки: його тріумф, її мовчання, валіза. Усміхнувся. Пішла. Та повернеться. Коли гроші скінчаться.

— Ну що, дочекалися! — Ігор ввалився до квартири, розмахуючи портфелем, ніби це був переможний прапор. — Завтра рада директорів. Питання майже вирішене. Марина підвела на нього очі від ноутбука. […]

Гості переглянулися. Атмосфера за столом стала натягнутою. Денис змінив тему, але Марина бачила, як він час від часу кидає погляди на кишеню її штанів, де лежав телефон. – Дай-но мені свій телефон, – раптово сказав Денис, простягаючи руку. – Особисте? – його брови злетіли вгору. – У тебе є щось особисте від чоловіка?

– Де тебе носило до одинадцятої вечора? – Денис стояв посеред вітальні, схрестивши руки на грудях, коли Марина переступила поріг квартири. Вона втомлено зітхнула, опускаючи сумку на підлогу і знімаючи […]

– І хто вона? – байдуже запитала Таїсія. – Ким би вона не була, вона тобі все одно не сподобається, – холодно відповів Сашко. – Просто хочу, щоб ти знала: мою майбутню дружину звуть Ліза. Їй двадцять шість, і вона із сім’ї спадкових лікарів. Дуже гідна дівчина. – Господи, і звідки тільки така впевненість у її гідності? – мати звично закотила очі. – Хоч фото покажи.

– Забудь про те, що маєш матір. Після весілля ти мене не турбуєш і вдаєш, що мене немає і ніколи не було. Так, і гроші на весілля я тобі не […]

Я завжди мріяв про сина, спадкоємця, продовжувача роду. Поки Галка виношувала дитину, малював картини нашого майбутнього: ось ми з ним ганяємо м’яч у дворі, а ось ми на риболовлі, ведемо чоловічі бесіди та привозимо мамі багатий улов, а потім увечері збираємося всі разом за столом розповідаємо, як минув день, і поряд він мій син, моя гордість.

– Рома, у нас дівчинка 3500! – радісно оголосила Галя у слухавку. Я стояв під вікнами лікарні та махав дружині, яка тримала на руках дитину. — У нас дочка… Я […]