Автор: admin
Коли гості на весіллі мого сина почали розходитися, я підійшла до своєї невістки. Посміхнувшись, сказала їй: — Я не маю багатств і великих статків, але якщо тобі колись знадобиться порада чи допомога, я завжди поруч і зроблю все, що в моїх силах. Оксана подивилася на мене і, трохи всміхнувшись, відповіла: — Дякую, але в мене є моя мама, яка завжди мене підтримає. Її слова прозвучали стримано, але дали зрозуміти, що вона більше покладається на свою родину.
Після весілля мого сина з Оксаною я підійшла до молодят і щиро звернулася до невістки: — Я людина небагата, багато грошей не маю, але якщо знадобиться порада чи допомога, завжди […]
Ольга з чоловіком їли кашу і пили каву з булочками з власної пекарні. Раптом у двері постукали. – Діти? Ще зовсім рано… – здивувалася Ольга. Вдень мали приїхати дочки Ольги з онуками і син Геннадія. Вихідний же ж. Геннадій уже встиг замаринувати м’ясце, а більше нічого й не треба. Все в них є… – Діти до нас не стукають, а просто радісно забігають у будинок, – сказав Геннадій Ользі, а потім гукнув: – Відкрито! У будинок зайшов якийсь чоловік із хлопчиком. Ольга придивилася хто то й ахнула від несподіванки
Ольга з чоловіком їли кашу і пили каву з булочками з власної пекарні. Раптом у двері постукали. – Діти? Ще зовсім рано… – здивувалася Ольга. Вдень мали приїхати дочки Ольги […]
Віра Андріївна поправила свою жилетку. На дворі було літо, але вечір був прохолодним. Жінка з радістю вдивлялася у знайомі обличчя учнів свого класу. Сьогодні клас, у якому вона стільки років була класним керівником, святкує випускний. Розпочалися традиційні конкурси, потім – танці. Віра Андріївна посміхалася, аплодувала, але раз у раз шукала очима когось. – А де ж Ганна? – подумала жінка, не помітивши однієї своєї учениці. Віра подивилася навкруги, і побачила на гойдалці, силует. – Невже, у Ганнусі щось сталося? – захвилювалася вона і поспішила до дівчинки. Віра Андріївна підійшла до Ганни, і застигла від побаченого
Віра Андріївна поправила на плечі світлий жакет – літо хоч і настало на повну силу, але вечір був прохолодним, особливо біля води. На скельцях окулярів відбивалися смуги заходу сонця, що […]
Віктор з Надією приїхали до батьків дівчини, знайомитися. Батьки зустріли молодих привітно, мати накрила стіл. – Тобі з ним пощастило! – шептала на вушко доньці мама. Надія тільки посміхалася. – Я вийду надвір, подихаю, – сказав під кінець застілля Віктор і пішов. Пройшло хвилин сорок, а Віктора все нема. – Треба глянути, може сталося щось, – подумала Надія і пішла за нареченим. Тільки-но дівчина вийшла в коридор, як раптом з сусідньої кімнати почулися дивні звуки. Надя відкрила двері в кімнату і аж очі прикрила від побаченого
Віктор до тридцяти двох років не міг собі знайти дівчину, щоб отак раз і назавжди. Щоразу стосунки закінчувалися швидко. Завжди щось було негаразд. Одна виявлялася зануда, інша – жадібна, третя […]
— Я тобі дзвонила в листопаді, сказала, що дівчинка пізно приходить додому. Ти мені що відповіла? – «Коли й танцювати, як не в молодості!» Ось і дотанцювалися. Тільки я тут до чого? Я припускала, що вона приїхала до столиці вчитися. Крім того, мені й на думку спасти не могло, що дівчина у двадцять років не знає, як оберігатися
Марія була молодшою сестрою Віктора, першого чоловіка Ніни. Віктор пішов від Ніни та їхніх двох синів несподівано. Це сталося саме тоді, коли родина, помотавшись майже двадцять років по країні, нарешті […]
Люди дивляться на мене і Степана з подивом, бо думають, що мій чоловік – мій тато. А я мовчу не через сором за нього, а через сором, що дозволила собі таке життя. Спільний відпочинок розставив усе по своїх місцях
Люди дивляться на мене і Степана з подивом, бо думають, що мій чоловік – мій тато. А я мовчу не через сором за нього, а через сором, що дозволила собі […]
Я не збирався з тобою сваритися, я просто хочу донести до твого розуміння, що тут господиня моя дружина, а не ти! — Ось як? Це теж вона тобі сказала? — Ні! Це я тобі сказав! І припиняй голосити тут! Я просто підійшов з тобою нормально поговорити, а ти розійшлася на порожньому місці! — вже почав злитися сам Віктор. — Ось, значить, як ти з матір’ю, так? — пустила сльозу Олена Григорівна. — Мамо, я не батько, я не поведуся на цей твій спектакль!
— Вітя, коли вже твоя мати поїде додому? — запитала Аня чоловіка перед сном. — А що таке? Вона тобі чимось заважає? — Віктор дещо напружився від такого питання. — […]
Двері Ірині відчинив молодий хлопець. Жінка його відштовхнула і увірвалася в квартиру: — Де моя дочка? Юля! Юля, виходь негайно, я знаю, що ти тут! Юля, я зараз викличу поліцію на цю адресу. — Чого тобі? — запитала Юля, виходячи в коридор, — навіщо прийшла? Додому я не повернуся, роби, що хочеш. Викличеш поліцію — і мене силою відведуть — я все одно втечу! Житиму з Гришею. Це мій майбутній чоловік!
— Іро, біжи швидше додому, — Марія Тимофіївна дзвонила дочці, — Юля дівчинку кудись забрала. Я намагалася її зупинити, але хіба вона мене послухає? Іринко, поспіши, будь ласка. Боюся, Юля […]
Через два тижні всі документи були підготовлені, ріелтор оформив угоду, правда, квартиру записали на одного Олексія: – Льоша, я не зрозуміла, а чому не на двох? Я теж хочу бути власником! – Юля, та навіщо тобі ці зайві хвилювання, довелося б з роботи відпрошуватися, бігати зі мною по банках.
За чаєм майбутня теща завела розмову: – А чому ви ніяк не одружуєтеся? Скільки років вже разом, ось і квартира тепер у вас є, а стосунки не оформлені. – Ганно […]
Я вказала пальцем на Лєну. Гості завмерли. Музика обірвалася посеред ноти. — Аню, ти все не так зрозуміла, — забелькотів Марк, намагаючись узяти мене за руку. — Та все я зрозуміла! — відсмикнула я руку, наче обпеклася. — Двадцять років шлюбу! Двадцять п’ять років дружби! Ви обидва! За моєю спиною!
— Ну що, імениннице, готова сяяти? — Марк увійшов до спальні з двома келихами ігристого, на його губах грала та сама усмішка, від якої в мене досі щось тріпотіло всередині, […]