Автор: admin
Павло розповідав про маму, як про янгола, якого давно немає на цій землі. Тому я отетеріла, коли цей “янгол” прийшов на похорон свого колишнього чоловіка – у пальто й з вінком у руках
Павло розповідав про маму, як про янгола, якого давно немає на цій землі. Тому я отетеріла, коли цей “янгол” прийшов на похорон свого колишнього чоловіка – у пальто й з […]
Ліза розплакалася — хтось упустив її ложку. Вова штовхнув когось під столом. — А у вас тут зовсім пісно, — Марина оглянула миски. — М’яса не купуєте? У нас вдома завжди м’ясо — хоч у суп, хоч до гарніру. А яловичину я у вас взагалі жодного разу не бачила. Тетяна поклала ложку і вийшла на балкон. У руках — склянка води, ноги тремтіли.
— Мамо, а ванна у нас буде? — Ліза, боса, стоїть посеред кухні з пластиковою лопаткою. Волосся прилипло до чола, в куточку губ — розмазаний йогурт. — Колись, — Тетяна […]
-Що ти дивишся на мене, ніби нічого не розумієш? У всіх дорогі телефони, а в мене старий. Набридло бігати до друзів, якщо потрібен комп’ютер. З дівчиною соромно зустрічатись. Одягнений у все старе, грошей немає. Тільки й чую від усіх єхидні смішки. Як так жити!
Галина йшла додому. Вона дуже втомилася. Цілий день жінка фасувала овочі в магазині, носила важкі мішки, ящики… Потім прибирала у підсобних приміщеннях. Магазин закривався о десятій годині вечора. Галина йшла […]
– Розлучитися хочеш?! Будь ласка! Хоч завтра! Я без тебе чудово проживу, хоч мозок ніхто не виноситиме! – Тільки подумай, кому ти будеш потрібна? Ще одна розведенка з причепом! – ніяк не міг заспокоїтись чоловік
З того, як син зайшов у квартиру, мати зрозуміла, що настрій у нього поганий. Він голосно грюкнув дверима, щось упустив, чортихнувся, знову щось упустив. Роздягнувшись, Олексій одразу пройшов у свою […]
Насті уже було двадцять вісім. Усі подруги або вже мали обручки, або хрестили дітей. А вона все чекала, бо Сергій сказав – хочу зробити все як слід. З обручкою, з рестораном, з квартирою. Потерпи ще трохи. А вона вже не могла терпіти. Їй не треба було ресторану. Їй потрібна була впевненість. І розуміння, що її вибрали. Що вона – «та сама». Одного вечора Настя прийшла додому й побачила, що Сергій знову не прийшов вчасно. Телефонував, казав: «Затримався, терміново викликали». Вона сиділа на кухні, тримала в руках чашку з холодною кавою і думала: «Скільки ще можна?»
Настя познайомилася з Сергієм на третьому курсі університету. Вони разом готували курсову з соціології, сперечалися, сміялися, а потім якось так непомітно почали зустрічатися. Сергій був з тих, хто не любить […]
Михайло дивився на миле дитяче личко, відчував, як зрадницьки щипають очі, і повторював про себе: і мене пробачила. І мене
Жінка в зеленому пальто була йому незнайома, і що вона робить на похоронах дружини, він не знав. Виглядала вона дивно: пальто старомодне, вигляд загублений. І щось було в ній смутно […]
— Оленко, ти не забула про страву в духовці? — запитала свекруха. — Не забула, Галино Петрівно. Все під контролем, залишилося ще 20 хвилин. — Хіба стільки залишилося? На мою думку, має бути набагато менше. — Галино Петрівно, ситуація під контролем. Незважаючи на те, що я повністю контролювала процес приготування, свекруха все одно вчинила по-своєму.
Кров застигла, коли я почула клацання замка в наших вхідних дверях. Це знову була вона – без попередження, без дзвінка, немов привид з минулого, що матеріалізувався в моєму новому житті. […]
— Маргарито, ти не хочеш допомогти матері чоловіка? — голос свекрухи став крижаним. — Або тобі шкода грошей на батьків? — Ні, звичайно, не шкода, — Маргарита стиснула телефон. — Надішліть список, я все куплю. Закінчивши розмову, Маргарита сховала обличчя в долоні. Ближче до вечора за дверима майстерні чулися кроки. Віктор увійшов з букетом польових квітів.
У просторій майстерні Маргарита охайно промальовувала виточки на новій дизайнерській сукні. Десять років старанної роботи перетворили крихітне приміщення з однією швейною машинкою на справжній цех з професійним обладнанням і командою […]
— Це я твоя кохана жінка! — сказала вона, наголошуючи. — Хіба ти не говорив так, коли стояв переді мною на колінах, благаючи народити Максимку і прекрасно знаючи, що це не входило в наші плани? Ти пам’ятаєш це? “Я хочу, щоб моя кохана жінка народила мені цю дитину” — так ти повторював щодня, пам’ятаєш?! Хіба не я вже одинадцять років трясуся над Сашкомі знаю стільки, що сама можу працювати лікарем!
— Аню, я йду. Не можу так більше, — сказав Ігор, стоячи в дверях кухні суботнього ранку і спостерігаючи за тим, як його дружина готує сніданок для всієї родини. — […]
Вдаючи, що втомилася підніматися на третій поверх, Інна Ігорівна, повільно пересуваючись, крутила головою й одночасно оглядала, як ідуть справи з прибиранням та готуванням у найманій квартирі.
Рівно за два місяці по весіллі свекруха навідалася до молодих, не так щоб з перевіркою, а ніби розвідати, як справи, чи не потрібна її допомога. Вдаючи, що втомилася підніматися на […]