Автор: admin
– Ви придумали круто! Твоя мама здаватиме свою квартиру, щоб жити з нами, а я ще танцювати від радості повинна? – Арина в цей момент розливала суп ополоником і ледве стримувалась від бажання стукнути ним чоловіка по верхівці
– Ви придумали круто! Твоя мама здаватиме свою квартиру, щоб жити з нами, а я ще танцювати від радості повинна? Арина в цей момент розливала суп ополоником і ледве стримувалась […]
— Вона думає, що допомагає. — Допомагає? Вчора вона сказала, що у мене в очах туга. Запитала, чи все у нас гаразд у ліжку. При тобі, Світлано! Я ледь зі стільця не впав. — Я пам’ятаю. — А позавчора? Свічки в тумбочці? «Для розпалювання пристрасті»? Твоя мати обирає нам свічки для інтиму
— Павле, це ж ефірна олія! Лавандова олія! Вона поклала її на мою тумбочку! У нашій спальні! Світлана стояла посеред кімнати з пляшечкою в руці. Обличчя червоне, очі блищать від […]
— Пощастило тобі, Катька! — сказала Люда. — Рідко зустрічаються такі свекрухи! А ось такі чоловіки, яких треба виховувати, постійно
— Дітей забрати не хочеш? — гордовито запитала Зінаїда Миколаївна. — Вони вам що, заважають? — нервово відповіла Катя. — Погостювали, і досить! — вимовила свекруха. — Зінаїда Миколаївна, ви […]
— Господи…! — Валентина Павлівна схопилася за серце, плюхнулася в крісло. — Двісті тисяч! На цю… на неї! — Мамо! — Що «мамо»? Я тобі казала — не одружуйся! Казала — перевір спочатку, хто вона і звідки! А ти — «кохання, мамо, кохання»! Ось твоє кохання!
— Тридцять тисяч! Тридцять чортових тисяч, Машо! Ти це бачиш?! Олексій кинув конверти на ліжко. Біле покривало з лебедями — спеціально для шлюбної ночі — вкрилося різнокольоровими папірцями. Деякі конверти […]
Вечеряли, не поспішаючи, милуючись морем і розглядаючи людей, що гуляють набережною. Микита побачив в іншому кінці набережної атракціони – довелося пообіцяти йому обов’язково сходити туди. – Так, синку, нам треба було брати з собою гаманець розміром із валізу, щоб усі твої забаганки виконати, – посміхнувся Олександр, але аквапарк та морську риболовлю синові таки пообіцяв.
– Поліно, а чи не рвонути нам на море? – спитав якось чоловік після вечері. – На море? То ми ж начебто цього року не збиралися? – здивувалася дружина. – […]
Повернувся Петро на свята додому. З валізою гостинців для дітей, з надією в серці, що, може, скучили. Але Лариса зустріла холодно: – Чого приїхав? Сиди вже там, тут лише витрати. Він мовчки сидів за столом, дивився, як син відвертається, а донька постійно в телефоні. Як Лариса накладає борщ, навіть не дивлячись у його бік. – Я тобі не потрібен більше, Ларисо? – спитав тихо. – А ти що, був потрібен? Мені треба гроші, Петре. Я ще не стара, не збираюсь біля плити старіти. Він нарешті все зрозумів. Поїхав назад. Не так до Олени, як до спокою. Але вона його чекала
Петро з Ларисою були разом ще зі школи. Він – простий хлопець із звичайної родини, вона – гарна, з виразними очима і знала собі ціну. Коли одружилися, всі в селі […]
– Ти надумала мені грубити? – свекруха вже хотіла замахнутися на Машу, але та вправно перехопила її руку. – А ось цього я вам точно не дозволю! Тепер вам доведеться випрошувати пробачення, щоб ще хоч раз мій син побував у вашій нікчемній квартирі, – свердлячи очима свекруху, відповіла Маша.
– Я не збираюся працювати, щоб віддавати гроші твоїй матері, – суворо відповіла Маша. – Ти подумав про сина? Йому тільки рік виповнився. – Слухай, – Сергій почухав потилицю. – […]
— Купила м’ясо? — запитав він замість «дякую». — Купила. І твій улюблений сир. — Чудово. Поїхали, їсти хочу. Він пішов до зупинки, навіть не запропонувавши допомогти з сумками. Наталка потяглася слідом. У маршрутці він сів біля вікна, вона — поруч, притискаючи пакети колінами
— Наталко, він знову не заплатив за себе? Оленка стояла біля каси, похитуючи головою. У руках у Наталки був чек на три тисячі гривень. Продукти на тиждень. Для двох, хоча […]
Ну що, мамо? – Віра тисла. – Хай вже буде село. Повітря чисте, курей заведемо. А квартира – не переживай, не хочеш продавати – запишемо на онука. Твого ж, не чужого. Олена мовчки погодилась. Мовчки зібрала речі, віддала ключі, поставила підпис там, де сказала Віра. Переїхала в їхній старий дім у селі, де колись жили батьки з дідом. Порожній, від сирості пахне, ремонту не було багато років. Але Віра пообіцяла – “Поступово все зробимо”. На перших порах Олена ще чекала: онуки, теплі слова, може, разом щось посадять. Але Віра рідко приходила, онуки забігали лиш по цукерки. У неї ж справи, діти, робота
Віра завжди була не на свій вік серйозна і ділова. Ще з юності все розкладала по поличках – речі, справи, це стосувалося також і людей. І свою маму Олену – […]
– Василю, що ти диван пролежуєш? Там Катерина спадок отримала пристойний, так черга з кавалерів вже вишикувалася! А ти, як завжди, – пасеш крайніх! – Сповістила захекана мати
Василь лежав на дивані перед телевізором – сьогодні неділя, на роботу не треба поспішати. Щоправда, мати просила скосити на подвір’ї траву. Вася обіцяв, але йому було ліньки вставати з дивана, […]