Автор: admin
З того дня Валерій став часто приходити до Тамари та Аліси. Він у всьому допомагав їм, і матеріально, і по дому. Возив дівчинку на підготовку до школи, в басейн. Як він встигав і працювати, і займатися Алісою, Тамара навіть уявити не могла, і це її підкуповувало. Вона ще не пробачила чоловіка, з яким, до речі, так і не розлучилася, але й не проганяла його, все більше розуміючи, що знову тягнеться до нього душею. І, схоже, не тільки вона, а ще й Аліска. А Оля з Вікою цьому тільки раділи.
– Тамаро Сергіївно, можна я сьогодні раніше піду, – не піднімаючи очей від збентеження, попросила Люда. – Мені потрібно з сином в лікарню встигнути сходити. Мені, правда, потрібно. – Можна, […]
Я свій материнський обов’язок виконала. Тепер їх черга прийшла повертати мені борги за виховання та мої витрачені роки. Хіба я не права? – Так, Машо, діти у тебе золоті вийшли. Хоча ось що дивно для мене, ти ж їх ніколи не любила. Не приголубиш зайвий раз, не пошкодуєш. Ти ще сміялася, що домробітниця не потрібна, пам’ятаєш?
– Та яка мені взагалі різниця, що там у тебе з дітьми відбувається? Мені байдуже, чим вони там хворіють! – Кричала на дочку Марія Олександрівна. – Ти що, забула, що […]
Після того, як чоловік відправився на небеса, я вирішила поїхати на заробітки. В Чехії жила двоюрідна сестра, допомогла з працевлаштуванням на заводі. Дітей я залишила на свою маму. Кошти висилала їй на продукти, комунальні, діткам щось гарне купити. У них був дорогий одяг та іграшки. Але ніхто, на жаль, не оцінив моїх старань. Приїхала додому і почула страшні слова від рідних.
Овдовіла я дуже швидко. З чоловіком ми прожили лиш 8 років, народили двох діток і він відійшов від мене у засвіти. Мені робити було нічого, як їхати на заробітки. В […]
– Знаєш, Таня, щоб так виглядати і в золоті ходити я щодня о 5-й ранку прокидаюся, до роботи корів встигаю подоїти, телят напоїти, і корм роздати, а потім вже на роботу основну збираюся, так що заздрити тут точно нема чому. Якби ти знала, що таке життя в селі, то точно так не думала
– Ой, Оленко! Ну красуня ! І не скажеш, що ти в селі живеш. Ти подивися, вся в золоті! І ланцюжки, і кілечка, і навіть золотий браслетик, – Таня, побачивши […]
Мама в стаціонарі була, а Вікторія вже про спадщину думала, подумки ділила квартиру. – Віко, а чи не рано ти мамі про це говориш? – не розумів дружини Олег, – зазвичай потрібно підтримати рідну людину. – Їй уже все одно! А Алісі з двома дітьми жити ніде. Ти про них подумай краще, – відповіла Вікторія і стала шукати телефон нотаріуса, щоб якнайшвидше оформити все, бо знала, що ще є один спадкоємець
Коли липневе сонце гріло асфальт, а з-за вікна долинав сміх сусідської дітвори, Олена Петрівна тихо рахувала дні. Не до пенсії, не до свят — до чогось набагато вагомішого. Бо в […]
Я втратила батьків, не можу ще й сестру залишити! Візьміть і її, ми будемо слухняними! – Коли до мене почала приходити ця сувора висока жінка – я неабияк злякалась. А що як вона мене забере до себе? Надя ж тоді в інтернаті залишиться. У відповідь на мої благання вона мовчала, та потім сталося те, що остаточно змінило наші життя…
Згадую своє дитинство – і сльози рікою. Ми з сестрою Надею були надзвичайно щасливі, мали чудових батьків, котрі нас обожнювали. Та все змінилося дуже раптово. Якось зі школи мене ніхто […]
Вранці її потривожив телефонний дзвінок:– Ларисо, доброго ранку! Це Олександр Володимирович. Слухай, у тебе тут хвіртка та ворота зачинені, а у дворі народ ходить. Вчора лазню топили – я думав, що ти приїхала.
Телефон задзвонив пізно ввечері – Лариса вже збиралася лягати спати. – Ларисо! Привіт! Вона відразу впізнала голос, який ніколи більше не планувала почути. – Віра? Що тобі треба? – Відразу […]
Люба й Тарас були одружені вже понад дванадцять років. Гарна квартира, престижна робота, рівні стосунки. Але чогось бракувало. А точніше – когось. Люба так мріяла про дитину! Але… Ніяк. Після п’яти років спроб вони з чоловіком звернулися до фахівців. Але знову невдача. Перша спроба — невдача. Друга — знову мимо.
– Люба, я пішов, зачини двері! Люба лежала у своєму просторому ліжку й зовсім не хотіла вставати. Був вересень. Цьогорічна осінь видалася холодною, і температура за вікном часто наближалася до […]
Костянтин півночі то крутився в ліжку, то вставав і йшов на кухню випити води, то нервово знову і знову пробував увімкнути кондиціонер. Погода дійсно була спекотною, навіть вночі температура повітря не опускалася нижче тридцяти градусів. Вранці чоловік запропонував: — Марино, ти казала, що у тебе на похід до лікаря гроші відкладені. Тобі коли на прийом? — поцікавився за сніданком Костянтин.
— Кость, ти мені гроші ще не переказав? — Ні. Мариш, я тут подумав… Давай кожен залишатиметься при своїх грошах? Просто будемо обоє купувати продукти і щось там ще додому. […]
Петро з Ларисою були разом ще зі школи. Він – простий хлопець із звичайної родини, вона – гарна, з виразними очима і знала собі ціну. Коли одружилися, всі в селі казали: “Пощастило Петрові”. І він так думав. Любив її щиро, тішився кожному її усміху, працював без втоми, бо хотів дати їй усе найкраще.
Петро з Ларисою були разом ще зі школи. Він – простий хлопець із звичайної родини, вона – гарна, з виразними очима і знала собі ціну. Коли одружилися, всі в селі […]