Автор: admin
— О боги! — Віка не могла повірити, що вийшла заміж за “маминого синочка”. Подружжя за п’ять років виплатило іпотеку і вирішило нарешті відвезти дитину на море. Але тут з’ясувалося, що Анні Василівні терміново потрібно поправити здоров’я в пансіонаті. — Я себе дуже погано почуваю, — зі своїм звичним трагічним виразом обличчя заявила вона. — А на море ви поїдете пізніше. Добре, дітки? — Ну вже ні, — відрізала Віка. — На вмираючу ви не схожі, Ганно Василівно, тож почекати доведеться вам.
— Як це квартиру ділити? — обурилася свекруха, здивовано дивлячись на ненависну невістку. На квартиру подружжя у неї були зовсім інші плани. — Ганно Василівно, я не знаю, що ви […]
– Ми за грошима! – оголосила мама Віктора. – За якими? – Як за якими? Які ми вам на весілля давали! Вам же дарували! Ось і поверніть борги! – не зважаючи на невістки, жінка пройшла до кімнати, звідки вийшов Віктор з уже готовою пачкою грошей.
– Та годі тобі! Ну чого ти? Ну, з ким не буває? – Віктор винно дивився на Олену. – Це було лише один раз! Обіцяю, ніколи більше цього не повториться! […]
Коли ми з Оленою одружилися, у неї був син від першого шлюбу. Спочатку все добре було і мене все влаштовувало, а потім дружина сказала, що ми чекаємо дитину і все змінилося швидко. Якось я купив дитячий велосипед, який надовго забрав спокій в нашій родині
Коли я вперше побачив Олену, вона стояла біля кавомашини в офісі, наче героїня з фільму успішної жінки. Я зустрів Олену, коли їй було тридцять п’ять. Вона вже була успішною жінкою, […]
— Молоко, — загинає пальці мій чоловік, — м’ясо, сало, яйця, соління, овочі. Все від моїх батьків веземо! Навіть машину мені батьки купили. А теща ні копієчки не вклала
— Мамочко, — ледь чутно шепочу в слухавку, — я до тебе завтра заскочу, сьогодні просто геть нічого не встигла, замоталася так, що й світу білого не бачу. — Та […]
Стільки років приїжджаєте з порожніми руками. Я готую, купую, прибираю, а ви їсте і забираєте залишки додому. Тобі здається, це нормально
– Твої друзі їдять і відпочивають за наш рахунок, – дорікнула Валентина чоловікові. – Самі навіть пачки печива не привезуть! – А що такого? – не зрозумів Юрій. – Ми […]
– Я своє не віддам. Двадцять років – це моє, розумієш? Двадцять років… А ти… ти просто зіскочила на чужий поїзд. Але це не твій маршрут. Не твоя станція
– Твоя коханка дзвонила. Передала привіт! – кинула Ірина в простір, не відриваючись від плити, де на сковорідці смажилося щось звичне, ніби давно знайоме, як їхнє спільне життя. Андрій завмер […]
— Вони знову тут? Знову на 2 дні? Льоша, як довго це буде тривати? Мені набридло, розумієш! Мені набридло, що кожні вихідні у мене в квартирі ошиваються двоє чужих дітей! Ти взагалі збираєшся якось вирішувати це питання?
— Льоша, — верещала Антоніна в трубку, — ти де? Негайно приїжджай! Та додому, куди ще?! Додому! Тут твої діти! Юлька, твоя колишня дружина, привезла цих двох і просто залишила […]
— Йде, квітів нарвала, як не від світу цього, волосся розпустила, дивись. — Міські всі гордовиті і допомоги від них не дочекаєшся, що вже говорити. — У Кирилових квартирує, гроші, значить, є, нехай і нам платить..
— Я зараз кинуся, і не буде більше ні мене, ні його, чуєш! — Ой, та роби що хочеш, — хлопець махнув рукою в її бік і пішов геть від […]
Тамара Іванівна збиралася до церкви, щоб помолитися за покійного чоловіка Ігоря. Раптом вона почула – наче машина під’їхала до будинку… – Дuвно, я ж нікого не чекаю, – пробурмотіла Тамара і пішла до воріт. Вона глянула, а це дочка із зятем приїхала з онуками! – Ой, та що ж це таке, не чекала я вас, мої любі! – Тамара Іванівна кинулася обіймати рідних. – Мамо, а ми не з порожніми руками, – почала Марійка.
Літо видалося надзвичайно врожайним. У червні Тамара Іванівна лише встигала збирати полуницю – на варення, компот, та й внучиків улюблених порадувати смачними ягодами зі сметанкою. Липень був багатий на огірки, […]
– З донькою посварилися. Грошей просили, а я відмовила. – І правильно зробила, – негайно кивнула Лідія. – Досить уже на шию сідати. Ми що, банки?
– Мамо, ти ж обіцяла! – З докором простягла Олена, дивлячись на Ірину Сергіївну, як на чужу. – Ну, як так можна? – Я нічого не обіцяла, Олено, – спокійно […]