Автор: admin
— Віднеси додому, — сказала вона, — І постав на те саме місце. Якщо він хоч ковток вип’є, більше не захоче, сам не зрозуміє чому. І не бійся, з ним нічого поганого більше не станеться, а випивати він зможе лише трохи, та й то рідко. На молодих цей заговор сильно діє і на все життя
Тетяна Андріївна йшла до сусіднього села до старої баби Зіни пішки у важливій справі. По цій справі тільки пішки треба йти, це вона не з чуток знала. Через чоловіка свого, […]
— Мамо, я знаю, з ким я розмовляла. Це ж його колишня Поліна. Точно, це її голос. Вона якось приходила, щоб з’ясувати з ним стосунки і забрати свої речі. Це було ще до весілля. Невже він з нею зійшовся? Діана прикрила рот руками, немов намагаючись заглушити свій жах.
— Дивна якась. Таке відчуття, що вона щось почала підозрювати — поділився Павло з тією самою незнайомкою, яка перебувала в його обіймах. — Так, жінкам властиво накручувати. А ти не […]
Одного разу між Іваном і його братом Юрієм виникла суперечка через землю. Юрій жив у місті, але приїхав до матері й вимагав свою частку. Іван злився. Олена бачила, як чоловік ночами не спить, то ж Олена вирішила все взяти в свої руки і сама подзвонила Юрієві: – Юрчику, приїдь до нас у неділю. Не будемо сваритись. Хата велика, землі усім теж вистачить. Поговоримо, як родина. Коли Юрій приїхав, Олена вже поставила на стіл борщ, пиріжки, узвар. Сіла поруч, мов не про землю йдеться, а про дітей мову завели. Іван насуплений, свекруха бурчить, а Олена каже: – Ми не маємо ділити і сваритися, маємо дбати, щоб лишилося. Земля – не має стати причиною сварки між братами
Олена завжди була жінка тиха, лагідна й розважлива. Хтось скаже: така, що й мухи не скривдить. Але хто знав її ближче – той бачив: у її мовчанні було більше сили, […]
Я тут з кропиви борщі їм варю, а ваш питає: «Це ви смузі робите?» І розповів, як мати його травою однією годувала! Недарма у нас Дмитрик так картоплю з салом полюбив і оладки зі своєю сметаною. Та й спали вони з Олексієм на сіновалі в сарайчику на другому поверсі, а холодними ночами — на перині бабиній та на подушках пухових у залі. А не на якихось дошках для спини, треба ж, видумали як хлопця мучити
— Олеже, нашому синові потрібен новий телефон і кросівки, — за вечерею повідомила чоловікові Олена. — Картоплю смачно посмажила, а можеш ще одну котлетку покласти, а що сама не їси? […]
— Не хочу нічого, не можу я так більше, мамо. Олексій теж допізна працює, обоє приходимо пізно, сина не бачимо, он знову Іванко спить уже. Ушістьох в одній квартирі тіснимося, у туалет і ванну вічна черга. І ви так само з татом жили, а нічого не нажили. Премію дадуть, думаю, може, хоч у відпустку поїдемо, ні, одразу або у нас машина ламається, або ще щось стається, ніби нашу родину зурочили
Оленка прийшла з роботи пізно й була не в гуморі. Мама вийшла: — Оленко, вечеряти будеш? На кухні котлети й тушковані овочі на плиті. — Не хочу нічого, не можу […]
Я ледь постукала під ліжком і тихо сказала: “Гав-гав, песик прийшов перевірити, чи всі чемні сплять”. А невістка – як почула, то аж двері грюкнули: “Мамо, ми таке не практикуємо!”. І вже за годину я сиділа на лавці біля під’їзду, зі змазаним макіяжем і пакетом домашніх пиріжків на колінах
Я ледь постукала під ліжком і тихо сказала: “Гав-гав, песик прийшов перевірити, чи всі чемні сплять”. А невістка – як почула, то аж двері грюкнули: “Мамо, ми таке не практикуємо!”. […]
Ледве Олена закрила програму, як з-за паркану долинули радісні крики: — Оленко, відчиняй, ми приїхали! Серце забилося потужніше. Олена швидко накинула легку кофту, взула капці і вибігла у двір. За хвірткою стояла Ганна, сестра Андрія, з чоловіком Ігорем і трьома дітьми…
— Ти не можеш нас вигнати! — спробував заперечити Михайло. — Ще як можу! — Олена попрямувала до хвіртки. — Ідіть всі! Негайно! Родичі, ошелешені її рішучістю, неохоче потягнулися до […]
– Галю, що це за знущання? – Анатолій кивнув на вечерю. – Я на роботі до дев’ятої стирчав, а вдома напівфабрикати!– А хіба я не працюю? – спокійно спитала Галина. – Чи моя робота не рахується?– Рахується, але… – Анатолій зам’явся. – Ну, ти ж удома раніше з’являєшся.– На півтори години. За які встигаю в крамницю збігати, білизну розвісити, все це приготувати, – Галина вказала на стіл. – А потім ще до півночі звіти доробляти.Олена підвела голову від телефону.– Мамо, а сукню коли шитимеш? Я ж говорила, що за тиждень у Максима день народження.– Не шитиму, – коротко відповіла мати.
– Анатолій кивнув на вечерю. – Я на роботі до дев’ятої стирчав, а вдома напівфабрикати! – А хіба я не працюю? – спокійно спитала Галина. – Чи моя робота не […]
Андрій з’явився в коридорі, встигнувши швидко приховати невдоволення за посмішкою. Його сестра мала звичку з’являтися в їхній квартирі кожні кілька місяців, завжди раптово, завжди з дітьми, завжди «ненадовго».
Марина почула дзвінок у двері і подумки зітхнула. Крізь вічко вона побачила знайомі силуети — Світлана з чоловіком Ігорем і двоє підлітків за спиною. Звичайно, вони приїхали без попередження. Знову. […]
— Веронічко, — якось обережно завів розмову з племінницею Михайло Сергійович, — може, це не моя справа, але я давно хочу у тебе запитати. Навіщо ти взагалі з Ванькою живеш? Від нього ніякого толку немає, на нього навіть покластися не можна! Він не працює і на роботу влаштовуватися не збирається.
— Ось вас, дядько Михайло, візьме і раптово не стане, і що станеться з будинком? Він дістанеться тещі моїй! А вона — жадібна, швидко продасть майно і всі гроші собі […]