Автор: admin
— Нарешті, ми пішли, — видихнула Таня, коли вони зі Славою вийшли з під’їзду. — Тепер я зрозуміла, чому ти так довго нас не знайомив. – Так, мама у мене сувора, але ти не думай нічого поганого. Просто вона дуже мене любить і переживає за моє майбутнє.
– Тетянко, я вирішив купувати квартиру! Досить нам вже по орендованих кутках микатись! Завтра поїдемо, подивимося кілька варіантів, виберемо. А потім вже ми з мамою оформляти все будемо. – Слава, […]
– Які ж ви мерзенні! – на очах виступили сльози, – Знаєш, а я навіть подумати не могла, що у тебе вистачить нахабства привести коханку в наш дім. Мабуть, я занадто погано тебе знала…
– Кохана, завтра до нас приїде моя сестра Катя. Вона збирається переїхати до нашого міста, і я запропонував їй трохи пожити у нас, – сказав Льоша. – Ти раніше ніколи […]
Марина поводилася як бик на кориді: перла прямо на мулету. І чоловік подвинувся, надавши дружині переконатися в усьому самій. Так поводяться з дітьми, які підходять занадто близько до вогню: дозволяють доторкнутися. А інакше як пояснити, що це може обпекти…
– Не треба нам занадто зближуватись, бо потім не відстануть! Мабуть, він краще знав свою рідню. Олена була нахабною і безцеремонною дамою, яка звикла завжди стояти з відкритим ротом, чекаючи, […]
— Геннадію! Ти чуєш, як зі мною розмовляє твоя дружина? Геннадій розгублено м’явся в дверях, не знаючи, що сказати. Вікторія пройшла повз нього до вхідних дверей і відчинила їх. — Прощавайте, Клавдіє Михайлівно. Свекруха з обуреним виглядом зібрала сумочку і вийшла, кинувши на прощання: — Ну і нахабство! Це ще не кінець!
— Ну і що це за сніданок? — голос Клавдії Михайлівни прорізав ранкову тишу. — Омлет недосмажений, хліб черствий, а чай взагалі як якась бурда. Вікторія застигла біля кухонного столу, […]
За три місяці спільного життя ти жодного разу мені не допоміг. Ти мій диван під себе продавив, між іншим. Кажеш, я не вмію готувати, то показав би приклад
– І де були мої очі! Якби я знала, що так буде, ні за що, за тебе не вийшла, – Олена кинула з обуренням ложку в мийку. – Ой, треба […]
— Я в спадок синові квартиру з обстановкою залишу. Даремно ви свою розкидали. Те, що ви їм постійно допомагаєте, ніхто потім і не згадає. А мене за квартиру довго добрим словом згадуватимуть. Та й якщо я сама в старості залишуся, адже чоловіки менше живуть, ніж жінки, а Віктор старший за мене, то я зовсім сама не залишуся ніколи. У моїй шикарній трикімнатній зі мною житиме онук чи онучка, я все розрахувала
Галина Михайлівна та Валерій Іванович сиділи на кухні, допиваючи чай. За вікном шумів на вітрі листок, наче вторячи їхнім тихим розмовам. Їхня єдина донечка Марійка нещодавно вийшла заміж за гарного […]
Зять благав тещу: “Світлано Андріївно, матусю моя люба, приїжджайте до нас скоріше, моїх сил уже немає”
Сонце ледь пробивалося крізь густі хмари, що нависли над маленьким містечком на Київщині. У просторій, але затишній квартирі на околиці міста Максим, молодий чоловік із втомленими очима, сидів за кухонним […]
— Я вам допомагала на дачі й хочу половину врожаю, — заявила теща. Літо на дачі Максима й Оксани видалося щедрим, як ніколи. Теплиці гнулися від помідорів, огірків, перцю. Оксан вже подумувала про те, щоб частину врожаю продати — покупці знайшлися швидко: сусіди по багатоповерхівці, в яких дачі не було. Жінка уявляла, на що витратить гроші, які отримає з продажу овочів. За літо теща кілька разів приїздила до них на дачу.
— Я вам допомагала на дачі й хочу половину врожаю, — заявила теща. Літо на дачі Максима й Оксани видалося щедрим, як ніколи. Теплиці гнулися від помідорів, огірків, перцю. Оксан […]
“400 гривень за цю сукню?! Ми ж ледве зводимо кінці з кінцями!” – вигукувала Марія Дмитрівна, а я, хоч і знала про вигідну знижку, відчувала себе марнотратницею. Однак справжня проблема полягала не в грошах, а в тому, що її постійні докори приховували правду, здатну зруйнувати не лише мій настрій, а й усю нашу сімейну ідилію
“400 гривень за цю сукню?! Ми ж ледве зводимо кінці з кінцями!” – вигукувала Марія Дмитрівна, а я, хоч і знала про вигідну знижку, відчувала себе марнотратницею. Однак справжня проблема […]
Мама на зло переписала весь спадок на Романа, а мені ні копійки не дала. Але через 10 років згадала, що доньку має та почала телефонувати! Однак, мені вже байдуже на неї
“Знаєш, доцю, вибрала б ти нормального чоловіка – то я б поділила хату порівно. А раз ти не хотіла мене слухати – то можеш забути номер телефону!” – такою була […]