Автор: admin
Соломіє, ти чому посуд не помила? – почала вона з порога, навіть не привітавшись. Її голос був різким, як завжди, коли вона зверталася до мене. – Іван прийде голодний, а в тебе на кухні бардак
Мене звати Соломія, і я – лікарка, яка приїхала до великого міста з маленького села, де мої батьки – вчителі, а дідусь із бабусею – медики. Я закохалася в Івана, […]
— Ну так, та, що раніше з себе благородну панночку корчила. З усіма віталася — добрий вечір, як ви почуваєтеся? Як ваше здоров’я? Чоловік ще у неї був Ігор Іванович, такий поважний. Вусики в нього, окуляри темні. Візьме її під ручку — Оленочко, ходімо прогуляємося! Всі їм так заздрили — які високі стосунки
— Чула, у Олени Борисівни щось трапилося? — У якої Олени Борисівни? З першого поверху, що в трикімнатній живе? Від якої чоловік пішов? — Ну так, та, що раніше з […]
От я думаю, чому мені не щастить? Бо у когось усе, а в мене – нічого. Але ж я теж маю право! Чому мені не дісталось хоч шматка від татової хати? – нарікав брат Петро. – Бо ти тоді сам відмовився, – м’яко нагадувала Галина. – Бо ви мене не підтримали як слід! – відповідав сердито. І от тоді в Галині щось надломилося. Вперше за все життя вона не посміхнулась, не погодилась, не запропонувала допомогу. – Ви пам’ятаєте, скільки разів я вас підтримувала? – Ну… Та ти ж сама… – Отож. Сама. Бо хотіла. А тепер – не хочу. Бо в мене більше нема сил
– У мене є Галина, вона мене не залишить у скруті, – не раз казала Марія про свою сестру. І не тільки казала, а була впевнена, що саме так і […]
— Всіх і турбот в мене, – міркувала вона, – курей нагодувати, та за городом дивитися. А скільки ж мені треба? Картоплю я завжди зварю, та салом затовчу. У мене в льосі, в дубовій діжці, засолені огірки й капуста є… Проживу-у
Стояла вона довго біля старої хвіртки, аж руки зморшкуваті сховала під пожухлу куфайку, і все дивилася на вікна того зеленого флігеля, що за вишнями причаївся. Стояла так довго, що й […]
Наступного дня бабуся Марія всім сусідам оголосила, що онук її одружився з дуже хорошою жінкою Людмилою і доньку її удочерити збирається. І що вчинок онука вона дуже навіть схвалює, тому що він і за матір свою зозулю Лілію, і за бабку свою Зінаїду вертихвістку перед Богом борг віддав
— А як тебе звати? Га? Гучніше говори, Данилова Людмила? То ти що, чужа нам? Чому не нашенська, не Кузьменко? Чого прізвище чоловіка не взяла? — бабуся зсунула з голови […]
– Справа в тому, – вів далі Михайло, – що вчора мені стало відомо, що в мене є син. І ця обставина змінює усі мої плани. Почувши одкровення Михайла, мама Насті поспішила на допомогу своїй дочці. – Михайле, ти що робиш, – обурилася вона, – ти про Настю подумай, ти ж її на весь білий світ зганьбиш. У нас вже гості всі з’їхалися, ресторан замовлено
За два дні до весілля Михайло вирушив своєю машиною за батьками в село, де він народився і виріс. Своїй нареченій він обіцяв повернутися до міста того ж дня. На другу […]
Не хвилюйся, доню. Усе влаштуємо. У мене є хата. Продамо її, докладемо до твоїх грошей, і купим двокімнатну квартиру. Будемо жити разом. Втрьох, – заспокоювала Марія свою доньку, коли та повідомила, що з чоловіком вони розлучилися і їй ніде жити. Так і зробили – хату продали, квартиру купили та стали жити всі разом. Та дуже швидко Олена зустріла Олега і він покликав заміж її, але житла в нього немає
Кожен куточок цієї старенької хати зберігав давні спогади, що не піддаються часу, – тут Марія виростила свою доньку, переживала молодість, сміялася і плакала. Та з моменту, як Олена зателефонувала до […]
Моя свекруха Людмила Петрівна, яка щодня “допомагала” мені розкладати речі у шафах і переставляти все на кухні, вірила, що робить мені добро, але я відчувала себе заручницею у власному домі. І тоді я зрозуміла, що настав час для рішучих кроків, які змінять усе
Моя свекруха Людмила Петрівна, яка щодня “допомагала” мені розкладати речі у шафах і переставляти все на кухні, вірила, що робить мені добро, але я відчувала себе заручницею у власному домі. […]
– Ой, Ніно, і не питай! Невістка, так … Недолуга селючка. Та й мій теж гарний дурисвіт! У двадцять років так дивувати! Гуляти б ще, та гуляти. А він, одружуватись, чи бачите, зібрався, – з сумом у голосі відповіла Олена
– Оленко, як там ваші молодята, як невістка? – бадьорим голосом спитала Олену сусідка згори, Ніна Олександрівна. – Ой, Ніно, і не питай! Невістка, так … Недолуга селючка. Та й […]
«Як добре бути молодою, – подумала з ноткою заздрощів Олена, лежачи в ліжку. – У молодості тобі хлопці гукають під вікна, освідчуються в коханні, дарують квіти. Але щойно тобі за сорок п’ять… І хто вигадав, що сорок п’ять – це друга молодість?»
Олено! – гукав зранку чоловічий голос під вікном. – Олено! «Як добре бути молодою, – подумала з ноткою заздрощів Олена, лежачи в ліжку. – У молодості тобі хлопці гукають під […]