А через пів року з’ясувалося, що вульгарний колишній чоловік набрав kредитів, які не платять. Аліні почали надзвонювати різні особистості й вимагати погасити борги законного чоловіка. Сестра плаче, грошей немає, у мами зарплата така, що абияк на життя вистачає. Тут на всю це катавасію втягнули мене

Обіцянки, дані в бурю, забувають за ясної погоди. Хороша приказка дуже підходить до ситуації, яка виникла у мене з сестрою. Поки їй потрібна була моя допомога та підтримка, вона такими обіцянками сипала, мало не місяць з неба дістати божилася. Але варто було її справам піти на лад, як одразу все забулося, ніби нічого не було.

Аліна – моя молодша сестра, у нас різниця у шість років. У дитинстві ми були дуже дружні, але потім якось перестали спілкуватися, кожна мала свої інтереси та свою компанію. Ворожнечі між нами не було, ми просто існували у різних світах. У підлітковому віці шість років різниці відіграють величезну роль.

Я одружилася, коли сестрі було п’ятнадцять років. Вона вискочила заміж за три роки. Від цього необдуманого вчинку її відмовляла уся сім’я цілий місяць, але вона вперлася рогом, що не зрушити. Коли мама зрозуміла, що весілля не уникнути, просила Аліну бодай не поспішати з дитиною. Але й тут не вийшло – сестра вже була при надії приблизно через місяць після весілля.

Жили вони з чоловіком, як кішка із собакою. Тиждень любовне кохання, мир і злагода, а потім два тижні мало не б’ються. Не можу звинувачувати лише чоловіка сестри. Аліна теж там давала джазу. Загалом парочка підібралася гідна, у сенсі, що вони один одного варті. На той час своїх дітей у мене ще не було. Ми з чоловіком вирішили, що спочатку хочемо трохи підкопати грошей, зробити ремонт, поміняти машину, поїхати у відпустку, а потім уже планувати дітей.

Ми хотіли двох, бажано погодок, щоб різниця між дітьми була мінімальною і вони спілкувалися на одній хвилі. Коли я стала матусею першої дитини, синові сестри було вже чотири роки. На виписці вона підійшла до мене і прошепотіла, що знову в положенні. – Тож ви дитячі речі не викидайте і носить дбайливо, скоро мені стануть у пригоді, – посміхалася сестра.

Я не поділяла її піднесеного настрою. Живуть на оренді, чоловік сестри заробляє мало, буває, що по три місяці сидить без роботи, сама сестра взагалі жодного дня не працювала. Годують їх наша мама та Алінина свекруха, бо давно б ноги вже простягли.

– А що я зроблю, якщо вона дзвонить і плаче, що їх із квартири виселяють? Серце ж рветься за дочку, – зітхає постійно мама, яка поки що працює, але заробляє явно недостатньо, щоб утримувати себе та сестру з чоловіком. Я в це не лізу, допомоги від мене не просять, без моїх порад чудово обходяться. Так що я осторонь несхвально хитаю головою.

Сестра щойно стала мамою вдруге, а через пів року чоловік зібрав речі, заявив, що їхня зустріч була помилкою і зник в невідомому напрямку. На розлучення він не подавав, просто пішов. Сестра залишилася з двома дітьми в орендованій квартирі, за яку їй нема чим платити. Звичайно, мама забрала її з дітьми до себе, а куди вона ще піде?

Розлучення з чоловіком вона оформляти не хотіла, дуже сподівалася, що він повернеться й у них все налагодиться, треба лише зачекати. Я з мамою на два голоси переконували її розлучитися, щоб хоч на аліменти подати. Сестра була непохибною. Мама тягла Аліну з дітьми одна, свекруха сестри слідом за сином зникла з їхнього життя.

А через пів року з’ясувалося, що вульгарний колишній чоловік набрав кредитів, які не платять. Аліні почали надзвонювати різні особистості й вимагати погасити борги законного чоловіка. Сестра плаче, грошей немає, у мами зарплата така, що абияк на життя вистачає. Тут на всю це катавасію втягнули мене. Аліна мало не в ногах валялася, просила допомогти. А як я поможу? Сума боргу пристойна – близько півмільйона гривень.

У нас таких грошей немає – двоє дітей і я в декреті, працює лише чоловік. – Я пробувала взяти кредит, але мені не дають, – плакала Аліна. І не дивно – доходу немає, стажу немає, двоє дітей та все. Мама почала вмовляти мене взяти кредит для сестри. Сказала, що щомісячний платіж вони якось потягнуть. Аліна божилася, що буде вечорами, коли мама вже вдома, підлогу митиме в найближчих магазинах. Від мене потрібно було лише взяти кредит.

Я зробила велику дурість – погодилася та оформила на себе кредит. І мені б не дали, але маю в банку зарплатну картку. Перший рік проблем не було, мама та сестра якось викручувалися, але платили. Жодної затримки не було, але потім мама померла, і все стало одразу погано. Сама сестра платити не могла, їй самій тепер на життя ледве вистачало які там платежі.

А я виношувала другу дитину, тобто вихід із декрету мені не світив. Що робити? Від сестри жодних раціональних пропозицій не надходило, вона могла тільки плакати. Ми домовилися, що кредит платитимемо ми, а сестра мені відписує половину маминої однокімнатної квартири, яку та залишила сестрі у спадок. Аліна погодилася, обіцяючи все зробити.

Пройшов деякий час, а сестра так і не переоформила документи. То діти хворіють, то сама застудилася, то робота, то субота. А потім від сусідки я дізналася, що місяця не минуло зі смерті мами, як намалювався блудний чоловік і зараз вони чудово живуть у маминій квартирі. Звичайно, мені це не сподобалося.

Якщо повернувся винуватець ситуації, то нехай він тепер сплачує кредит, адже його борги ми закривали. А ще з оформленням квартири варто поспішити. Про це я сказала сестрі, на що вона мені відповіла, що нічого переписувати не збирається.
– Ти потім свою половину вирішиш продати, а що мені робити? Я без житла лишуся, а в мене діти. Борг ми поки що виплачувати не можемо, чоловік не працює. Як зможемо, так і віддаватимемо. Ось і вся розмова.

Наче не було тих слів, обіцянок зробити, що завгодно і прохання не кидати її. Мама залишила без спадщини, сестра відмовилася виконувати обіцянки, а на мені висить кредит і скоро буде друга дитина. Як чоловік ще зі мною не розлучився, я не знаю. У житті більше сестрі допомагати не буду, хоч що трапиться. Тепер головне із кредитом скоріше розібратися. Мабуть, доведеться просити свекруху сидіти з дітьми, а самій виходити на роботу, інакше не витягнемо.

Я з дитинства під наглядом батьків, переважно мами, вона мною займалася. Я загалом слухалася, навчалася, ходила до різних репетиторів. І так вийшло, що за настановою мами закінчила школу з відзнакою,

Мені 28 років, чоловікові 35. У нас троє дітей — 2 хлопчики та молодша донечка. Старшому синові чотири роки, середньому два, молодшій буде 2 місяці. Чоловік грає та спускає у

Мені 33 роки, зріст 173 вага була 62-65 кг. Довго з чоловіком не могли завести дітей, були різні лікарні, аналізи, скрізь той самий вердикт — обидва здорові. І так багато

КІНЕЦЬ.