Анжела ретельно вибирала подарунок. Підібрати щось на смак Максима було важко, вона весь день по магазинах схилялася, а потім вибір припав на скромний перстень, на якому вона замовила гравіювання перших букв їх імен. З Максимом вони зустрічалися вже два роки, але пропозицію він робити не поспішав, постійно знаходив якісь виправдання.

Спочатку говорив, що потрібно закінчити інститут і знайти роботу, а потім, що потрібно спочатку підвищити зарплату. Тому Анжела вирішила влаштувати йому сюрприз і жартома, натякнути, що пора поквапитися. Вона покликала всіх друзів в кафе, де вони в минулому році відзначали річницю.

Коли всі зібралися, Анжела привернула всіх увагу: — Зараз буде сюрприз! Максим здивовано на неї подивився. Анжела дістала з кишені перстень і встала на одне коліно. — Максим, будьте моїм чоловіком! Всі здивовано завмерли, у Максима брови на лоб полізли. — Жінка, ти з глузду з’їхала?! А ну вставай!

Досить мене ганьбити! Він узяв Анжелу за плече і потягнув на вулицю. — Ти поставила під сумнів мою мужність! Зrаньбила перед друзями! Як я буду їм в очі дивитися? Анжела плакала, їй було прикро. Він сплюнув і пішов. Це був дуже болісний розрив для Анжели. Але як відомо, час лікує.

Від спільних знайомих вона дізналася, що через рік Максим одружився. Вона і сама вийшла заміж за чудову людину і наро дила йому двох дітей. Жили вони забезпечено, в любові і достатку. Вона зустріла Максима шістнадцять років по тому. Він прийшов в їх будинок, щоб кран полагодити.

У набряклому, розплившомуся від алкоголю обличчі, вона не відразу впізнала своє перше кохання. Максим журився, що колись на ній не одружився. А Анжела відчувала лише радість. Але ж колись вона вважала, що їй пощастило, що він її хлопець, заміж рвалася…

КІНЕЦЬ.