У моїй родині гостинність завжди була пріоритетною. Мама пекла пироги, тато робив фірмового гусака, а ми з сестрою допомагали нарізати овочі на салат. Готували всі разом.

Наші сімейні застілля я згадую досі. У своїй родині я продовжила традиції гостинності. Ми з моїм чоловіком Олексієм теж любимо збирати у себе вдома рідних та друзів.

Ось тільки Олексій постійно на роботі приходить пізно. Тому приготування гарячого та закусок завжди на мені. Я й не в образі, адже він головний годувальник у родині.

Коли вперше до нас додому завітала його мати Олена Іванівна, я приготувала буженину, нарізала овочів та подала сирну тарілку. Стіл вийшов дуже симпатичним.

Ось тільки свекруха носом вернула. Я не могла зрозуміти, що їй не сподобалось. Виявилося, на її думку, такими мізерними частуваннями гостей не зустрічають.

– А навіщо ж готувати більше, адже на вечерю прийшли лише ви з дочкою? – Здивувалася я.

– Аня, так тільки ледарки розмірковують. Важливо, щоб стіл був різноманітним. До того, що було, слід додати пару десертів, два або три салати, гарнір. Отоді було б нормально, — повчала мене свекруха.

Я навіть засміялася. Що б ми робили з такою купою їжі?

Я й забула про цей випадок, але незабаром Олена Іванівна знову навідалася до нас у гості. То був день народження її сина.

Оскільки ми чекали на прихід ще друзів Олексія, то я замовила доставку піци, гарячого і купила торт. Сама зробила лише кілька видів нарізки.

Їжі було дуже багато. Я не сумнівалася, що свекруха схвалить асортимент. Але Олена Іванівна знову спохмурніла. Я махнула рукою і не стала питати, що їй не до вподоби.

Але ця шкідлива старенька все-таки підстерегла мене на кухні під час миття посуду. Їй не терпілося мене вколоти.

– Ех, ледарка ти, люба. Я завжди сама пекла, а ти замовляєш піцу, як не соромно! І торт покупний. Ось у мене завжди домашній торт! — тріумфально вимовляла мені свекруха.

– Можливо, у вас є час, а в мене немає. Я одна готую в родині! — відповіла я, показуючи, що розмова закінчена.

Яка нетактовність, сидіти за моїм столом, поглинати їжу та критикувати мене за мізерний стіл, між іншим, їжа була чудовою. Всі їли досхочу, ще й лишилося!

Тільки от свекруха не хотіла зупинятися. Вона сказала, що запрошує нас на день народження її дочки.

– Ось ти прийдеш до мене і подивишся, якою має бути хороша святкова вечеря! – заявила шкідлива тітка.

Мені так хотілося їй грубо відповісти, але я стрималася. Але, щиро кажучи, мені було прикро це чути. Жоден із моїх гостей не дозволив собі таких висловлювань. Однак мені хотілося подивитися, що за гуляння так організує моя свекруха.

За кілька днів ми прийшли на день народження старшої сестри мого чоловіка Аліни. Побачене мене вразило. На столі були різні страви. Пропонувалося кілька видів гарячого: курка, риба, баранина.

Салатів я нарахувала штук сім. На балконі чекали своєї черги три величезні торти. І не було сумнівів, що вся випічка була домашньою.

Я навіть трохи зажурилася. Але ненадовго, адже все було таке смачне. Свекруха зустрілася зі мною поглядом і переможно хмикнула. Я навіть була готова підійти до неї та визнати свою поразку.

Невдовзі я відчула, що наїлася. Напевно, потрібно допомогти помити посуд. Коли я підійшла до кухні, то почула розмову сестри Олени Іванівни та її двох подруг.

Вони обговорювали хто що готував цього разу. Виявляється оселедець під шубою робила сестра свекрухи. Вона ж спекла один із тортів. Другий торт та два гарячі зробила сусідка, з якою Олена Іванівна товаришує вже багато років.

Інші страви теж готували гості. Ось гадюка моя свекруха! Я страшенно розлютилася. Треба ж, я ж була готова визнати свою поразку перед нею.

Я не стала заходити на кухню і попрямувала до матері мого чоловіка. Солодко посміхаючись, я прошепотіла їй на вухо, що знаю секрет її гостинності. Олена Іванівна почервоніла від сорому.

Ех, хотілося мені висловити пару все що я думаю свекрусі. Але вирішила не опускатись до її рівня.

Тому я із задоволенням поклала собі великий шматок торта від Анни Вікторівни, котлетку від Лідії Петрівни, оселедець під шубу від Ірочки та з насолодою все це з’їла.

КІНЕЦЬ.