Аня не бачила батька вже півроку. Відколи він пішов від мами. Але тут побачила його у ТЦ.

Він був з якоюсь жінкою та маленькою дівчинкою. Туга за батьком пересилила образу на нього.

Аня вирішила зустрітися та поговорити з ним. На дзвінок двері відчинив батько.

– Вибач, доню, що не приходив до тебе…, – почав він, але його перебила нова дружина.

– Жени її геть! – заверещала вона.

– Її твоя колишня надіслала! Хоче повернути тебе, маніпулюючи через дочку! Аня, зі сльо зами на очах, чекала на рішення батька .

Якщо він послухається дружину, то в житті Ані татові більше не буде місця.

– Іди! Тобі пора! – сказав батько і зачинив двері перед носом дочки. З того часу минуло п’ятнадцять років.

Аня виросла красунею та розумницею. Зробила кар’єру, купила квартиру та машину.

Всі ці роки, вона якщо і згадувала батька, то тільки з образою на нього. Десять днів тому вони зіткнулися надворі.

Точніше батько, швидше за все, чекала на дівчину на виході з офісу, де вона працювала.

– Аня, доню, нам треба поговорити!

– Спробував заговорити з нею батько.

– Ви мене з кимось плутаєте, – відповіла Аня і сівши у свою машину, поїхала. Позавчора пролунав дзвінок у двері її квартири. Відчинивши двері, Аня побачила батька.

Той прийшов із квітами та подарунком. Дівчина хотіла вже зачинити двері, але батько засунув ногу у дверний отвір.

– Я усвідомлюю, що зрадив тебе.

Визнаю свою прови ну. Давай не рубати з плеча. Я хочу лише поговорити з тобою.

– Іди! Тобі пора! – прогарчала Аня і відштовхнувши батька зачинили двері.

Пройшла в кімнату, і, щоб не чути стукоту у двері і трелі дверного дзвінка, голосно включила музику і повторювала вголос, як мантру: – Його не було і немає у моєму житті!

КІНЕЦЬ.