– Анно, белла, що сталося? – Роберто не міг не помітити мого раптового занепокоєння. А я і справді стояла мов вкопана, ні кроку не могла зробити, ні слова вимовити. Помилки бути не могло, це був Ігор, мій чоловік. Але звідки він тут узявся? Ми не бачилися 15 років.

Цього разу у відпустку я приїхала не одна, а з італійцем. Роберто давно мене просив, щоб я показала йому свій край, і цього року він так наполягав, що я вже відмовити йому не могла, тому ми приїхали разом.

В село його привезти я теж не могла, бо що люди скажуть? Тому ми поїхали в Буковель, на відпочинок. І тут я зустріла свого чоловіка Ігоря, з яким ми не бачилися більше 15-ти років. Я навіть не уявляла де він і що з ним, а у нього, виявляється, все добре, і вигляд він мав чудовий.

Ігор дуже по-зрадницьки пішов від мене. Практично втік, нічого не пояснивши. Одружилися ми з ним дуже молодими, мені було 18 років, а Ігорю 20 коли ми вперше стали батьками.

У нас була справжня любов, як мені тоді здавалося. Я намагалася стати гарною дружиною для свого чоловіка і турботливою люблячою мамою для нашої донечки.

Ігор теж старався, і хоч ми жили не дуже заможно, та намагалися бути щасливими в тому, що мали.

В 35 років я зрозуміла, що чекаю ще одну дитину. Я сумнівалася, думала, що мені в такому віці народжувати уже пізно, але чоловік дуже зрадів цій новині, переконав мене, що ми справимося. Так у нас народилася ще одна донечка, Ліля.

Чоловік відразу сказав, що треба щось думати, адже старша донька вже зовсім доросла, треба подбати про її майбутнє, а молодшу дитину треба на ноги ставити, тому Ігор наважився почати працювати за кордоном.

У нашого сусіда Василя була бригада, з якою він працював на будовах в Чехії, і мій чоловік попросився до нього. Робота була непроста, але платили добре, тому я мирилася з тим, що чоловіка по пів року нема вдома.

Перший час все було добре, Ігор гроші висилав, мені часто телефонував, а потім його запал став згасати. Я його вигороджувала, що можливо у нього багато роботи, та коли він не приїхав до нашої старшої дочки на весілля, я зрозуміла, що у нас є серйозні проблеми.

У всьому мені зізналася дружина Василя, бо він сам мовчав очевидно із так званої чоловічої солідарності. А Віра мені все чесно розповіла, що у мого чоловіка в Чехії є інша жінка, і тому він не приїхав на весілля доньки.

Ігор додому не приїжджав і на мої дзвінки не відповідав. Просто як у воду канув. Я через це багато плакала, але потім усвідомила, що слізьми горю не зарадиш, взяла себе в руки і вирішила, що теж поїду за кордон.

Мені тоді було 40 років, старша донька погодилася забрати свою маленьку сестричку до себе, і я поїхала в Італію гроші для нас усіх заробляти, бо ж чоловік не давав нам нічого.

Минуло 15 років. За цей час я багато до чого доробилася. Я відбудувала величезний будинок в селі. Старшій доньці квартиру купила.

Молодша вже теж зовсім доросла, також заміж збирається і хоче квартиру, то тепер я збираю їй гроші на житло.

З Роберто ми знайомі давно, але у стосунках всього 2 роки. Він довго приділяв мені знаки уваги і нарешті я здалася. Він знає мою історію, і дуже дивувався тому, чому я досі не розлучилася з чоловіком, який вже багато років не живе зі мною.

Я і сама не можу пояснити чому я цього не зробила. Спочатку, напевно, я ще сподівалася, що він до мене повернеться, і я навіть би йому все пробачила, бо любила його. А потім, коли я поїхала в Італію, мені вже було не до того, розлучення зайняло б якийсь час, а у мене його не було, я хотіла гроші заробляти.

І ось тепер ми з колишнім чоловіком випадково зустрілися в Буковелі. Він теж мене впізнав, був один, але коли побачив мене в компанії з італійцем, то швидко попрямував в іншому напрямку.

Роберто наполягає на тому, щоб я пішла до Ігоря і розставила всі крапки над і. Він вважає, що нам треба розлучитися.

А я і сама не знаю, як тепер буде краще. При розлученні чоловік може захотіти половину мого майна, теоретично ж так? А я не готова нічого йому віддавати.

З іншої сторони, ми вже 15 років так живемо, і всіх все задовільняє, навіщо ворушити минуле? Одним словом, я вже зовсім заплуталася, сама не знаю, що мені робити.

А яка ваша думка? Як правильніше вчинити в цій ситуації?

Джерело