– Андрію, а ти пам’ятаєш, що сьогодні ввечері Маруся свого хлопця Олега приведе до нас знайомитись? – уже на ходу, біжучи на роботу, згадала Галина.

– Звичайно пам’ятаю, до речі, не називай її «Марусею», гаразд? Адже ти знаєш, що їй це не подобається. Вона Марічка, – Андрій дуже любив дочку і цікавився її життям і проблемами трохи більше, аніж Галя.

Галинка завжди кудись поспішає, то в неї купа роботи, то перукарня, то подруга.

Або тягне чоловіка і дочку на виставку, а Марічка, як і батько, любить вдома посидіти.

Андрій з Марічкою в дитинстві і грався, і спати вкладав.

Читав доньці добрі казки, розповідав історії з життя, в яких завжди перемагало добро.

Вони ліпили разом фігурки із пластиліну і малювали. Будували разом із Марічкою з конструктора цілі міста, у Андрія давнє хобі таке.

Йому самому, коли він ще зовсім був хлопчиськом, його дід подарував модель паровоза, а тепер у нього ціла залізниця в мініатюрі!

Можна вимкнути світло, і на макеті засвітяться вогники в будинках і ліхтарі освітлення вздовж шляху.

Увімкнув – і макет оживає, це наче цілий світ! Зелена трава, смуга дерев. Локомотив тягне вагони, освітлюючи шлях. І раптом – гудок, це їде зустрічний потяг, треба терміново перевести стрілку!

Зазвичай маленька Марічка в цей момент починала переживати.

– Тату, швидше перемикай, адже вони зараз зійдуться, ох!

Андрій, як чарівник, гордо переводив стрілку, і потяги в останній момент розʼїжджалися.

Марічка зачаровано дивилася, як вони ще гудуть, віддаляючись один від одного, а потім плескала в долоні і просила:

– Тату, тату, ще, ще так зроби!

Галина за цей час усі справи встигала переробити, і вони разом ішли на гірку кататися на санчатах.

Потім Андрій возив Марічку «на музику», і вони з Галею ходили на «концерти» дочки. Вони аплодували найголосніше, і вигукували їй:

– Браво, браво!

Потім були поїздки з класом. Андрій їх завжди супроводжував. І вони співали разом…

…А тепер раптом прийде якийсь Олег, і відведе їхню Марічку!

Андрій розумів, що звичайно так і має бути, але нічого не міг з собою вдіяти – він уже тихо незлюбив обранця дочки…

…Увечері Андрій повернувся з роботи раніше за Галину.

Він за її дорученням купив торт і цукерки, у морозилці лежали домашні вареники – Галя ліпила. Тож на вечерю все майже готове.

Але раптом двері квартири відкрилися навстіж і в коридор заскочила Марічка.

Очі в дівчини були засмучена, було видно, що вона плакала.

Марічка одразу кинулася до батька.

– Тату, як добре, що ти вдома, тату! – і пригорнулася до його плеча.

Андрій застиг від несподіванки, не розуміючи, що відбувається.

Він погладив доньку по голові.

– Ну, що, маленька, що ти?

Потім обережно спитав:

– А ти чому одна? Ти ж ніби хотіла нас познайомити з…

І тут же пошкодував, що спитав, Марічка знову заплакала, але потім зібралася:

– Тату, виявилося, Олег не той, за кого себе видає. Я думала він… А він не такий, він… Він! Я не можу, тату, давай я тобі все потім розповім, гаразд?

І Марічка пішла у свою кімнату.

Андрій подзвонив Галі, вона відразу видала:

– Що, вже прийшли, Андрію? Я зараз – десять хвилин! Що? Одна прийшла? А що, посварилися? Ну буває, слухай, я тоді до Олени забіжу, вони з Аркадієм посварилися, ну ти розумієш. Так, як завжди. Я недовго, якщо що – вечеряйте без мене…

Андрій кивнув, уявивши, як зараз шкільна подруга дружини, Олена скаржитиметься їй на свого Аркадія.

Галя слухатиме її, киватиме, потім прийде Аркадій, і Галя скаже:

– Слухайте, ну це все така нісенітниця! – і сонячно посміхнеться.

Коли Галя так усміхається, одразу здається, що все погане вже позаду.

Тим більше, що Олена з Аркадієм чудова пара, у них і сварки бувають ну просто для якоїсь різноманітності, не можна ж бути завжди такими ідеальними.

Аркадій іноді бурчить і тоді Олена починає ображатися.

А через пару годин Аркадій, насолодившись сваркою, просить у Олени вибачення.

При Галинці це відбувається набагато ефектніше, так що нехай дружина подругу відвідає, а вони тут з донькою поки з’ясують, в чому справа.

Через пів години двері кімнати відчинилися і вийшла Марічка.

Вона довго не сумує зазвичай, до батька йде розмовляти.

Андрій поставив чайник і спитав:

– Марічко, вечеряти будеш?

– Ні, – похитала головою дівчина

– А чаю? Може поговоримо?

Марічка сумно подивилася на батька.

– Так, тату, мені з тобою треба порадитись, а чай… Чай я буду, давай я сама заварю…

Галинка затрималася у друзів довше аніж зазвичай. Видно цього разу Аркадій дуже в чомусь завинив.

Марічка спочатку говорила слова, що нічого не значили, але потім розговорилася, і Андрій вже з подивом слухав свою дочку…

– Тату, Олег збирався зробити мені пропозицію після знайомства з вами… Ми йшли парком, і він щось мʼявся, наче хоче щось ще сказати, але не наважується. А потім раптом каже:

– Марічко, ми ж із тобою один одному про себе багато говорили, здається, що все.

Але є одна річ, яку я тобі не сказав, а тепер зрозумів, що маю.

Ти знаєш, так вийшло… У мене були проблеми деякі, як би це сказати… Юридичні…

Від цих слів Андрій стрепенувся:

– Що він наробив?!

– Не знаю, тату, я не стала розпитувати, для мене сам факт важливий! Значить Олег переступив межу. Ти ж сам мені так казав, – очі Марічці були сумні й заплакані.

– Він що, мав термін? – Андрій напружився, не чекав він такого.

– Наче ні, тату, може умовний. Але ж це неможливо просто – термін! Ні, я не можу тепер з ним спілкуватися, він мене обманув! Він виявився зовсім не тією людиною, якій я довіряла, розумієш, тату? – Марічка запитливо подивилася на батька.

Андрій скочив, скуйовдив волосся, потім сів на табуретку.

– Марічко, розумієш, у житті не завжди все буває ідеально! Іноді доля посилає нам випробування, адже ти чула приказку про те, що не треба зарікатися?

– Тату, і це ти мені говориш?! – здивувалася Марічка. – Чому? Ти раніше мені ніколи так не говорив! Ти вчив мене бути чесною і справедливою, казав, що тоді все буде добре, поясни, тату?!

– Сядь! – Андрій вивчаюче подивився на дочку, ніби за щось переживав і хотів оцінити, як дочка поставиться до його розповіді.

– Гаразд, Марічко, слухай! Я ж не завжди працював на цій роботі, де зараз працюю. Ні, я дуже люблю свою роботу, але… Значить, діло було так…

…Галина прийшла додому ближче до опівночі,

– Андрію, ти уявляєш? Ну це треба знати Оленку, ось це здивувала, так здивувала! І зрештою не вона, а Аркадій раптом образився. А це виявилося набагато складніше…

Виявилося, що Олена пожартувала, і сказала, що Аркадія… Ти не слухаєш? Загалом він дуже образився, ти уявляєш?

Нам довелося докласти стільки зусиль, щоб йому пояснити, що це жарт, хоча загалом у кожному жарті є лише частка жарту.

Оленка, звичайно, даремно так сказала!

Галя раптом побачила, що Марічка і Андрій в темряві сидять на кухні і вигляд у них якийсь змовницький.

– Ой, а що ви тут так пізно в темряві сидите? – здивовано запитала вона.

– Тебе чекаємо, матусю, – Марічка посміхнулася. – На добраніч, я спати пішла.

Вона повернулася до батька.

– Дякую, тату за те, що ти мені розповів! – і пішла у свою кімнату.

– Секрети? – здивувалася Галина. – Від мене?

– Та ні, Галю, давай я тобі завтра все розповім, гаразд? Ти не голодна? Що це ти в Оленки з Аркадієм поїла і навіть ігристого не пригубила? Тоді ходімо спати, я так втомився…

…Через два дні Марічка привела Олега знайомитись з батьками.

Поки вона з матірʼю поралися на кухні, Андрій та Олег вийшли на балкон.

Марічка виглянула з кухні, і досить кивнула обом – все йде за планом.

За вечерею Олег розповідав про себе, потім Марічка вийшла його провести і вони вирішили прогулятись – їм не хотілося розлучатися…

– Хороший хлопець Олег, мені він сподобався, а тобі? – запитала Галя чоловіка. – Втім, що це я питаю, ти ж з ним поговорив і було видно, що ви зрозуміли одне одного.

Чесний хлопець втрапив у недолугу історію. Як він, кажеш, тобі сказав? Зрозумів, що йому не варто займатися фінансами, не його це. І пішов із посади фінансиста у гіпермаркет працювати! Щоб тягати звідти ковбасу і шинку! Та жартую я.…

– Ну й жарти в тебе, Галю, добре, що Марічка з Олегом не чують, – зауважив Андрій.

Це зараз смішно, а хлопець натерпівся схоже. Коли його підставили з тією розтратою грошей, йому було не до сміху.

Молодець сестра Олега, за брата боролася, в результаті вона і домоглася перегляду справи.

Так що з нього все знято, він міг би це й не говорити Марічці.

Але вирішив сказати і я Олега за це поважаю!

– Мені здається, у тебе до цього особисте ставлення, адже ти йому все про себе розповів, так? – запитала Галя і сама відповіла: – Ясно, що розповів!

– А ти думала! Якби не ти, Галю, моє життя невідомо б як склалося, – Андрій обійняв дружину.

– Молодий хірург Андрій Семеняк прикрив старшого товариша, який несподівано пішов з процедурної, а пацієнта врятувати не вдалося. Рідні подають у суд, винним визнають Семеняка, тобто мене.

І якби не адвокат Галина Лисенко, яка за чоловічим прізвищем тепер Семеняк, яка розібралася і зажадала перегляду справи, я б зовсім пропав!

– Тобі, до речі, тоді дозволили повернутись у професію, сам не захотів, а чому? – Галина запитала, хоч знала це напам’ять.

– Та тому, що я, як і цей хлопець Олег, теж зрозумів, що ця професія не для мене, що я не зможу бути хірургом. Мені простіше із паперами працювати. До речі, ти так і не сказала, на що образився Аркадій? — раптом згадав Андрій.

– Та так, на повну нісенітницю! Оленка сказала йому, що ніколи його не ревнувала, а він вирішив, що вона його не любить. Дорослі люди, а поводяться, як діти, – сумно відповіла Галина.

– Напевно, вони такі тому, що у них дітей немає! А у нас, між іншим, можуть і онуки з’явитися, до весілля треба готуватися, – Андрій посміхнувся. – Ось і стала Марічка дорослою. Я завжди переживав, як вона сприйме, коли дізнається, що її батько не зміг врятувати когось…

Та вона все вірно зрозуміла – людина не завжди має владу над обставинами.

Але якщо є поруч той, хто в тебе вірить, то правда переможе.

І я дуже сподіваюся, що у Марічки з Олегом все буде гаразд…

КІНЕЦЬ.