-Може, зайдемо до мене? На чай? – запитав у дівчини Андрій.

Та кинула на нього обурений погляд.

-Та ти мене не правильно зрозуміла! Я і правда мав на увазі чай. Нічого більше! Просто не хочу з тобою розлучатися.

-Ну, – протягнула Аліса, – на годинку можна. Але! Тільки чай, ні на що інше не розраховуй.

-Звісно! – зрадів хлопець, а про себе подумав: – це ми ще подивимося.

Парочка піднялася на третій поверх, Андрій відчинив вхідні двері і галантно пропустив гостю вперед. Запропонував пухнасті капці і провів до вітальні.

-Почекай мене тут, я швидко.

Аліса уважно оглядала кімнату, намагаючись зрозуміти, що за людина її новий знайомий. Адже зустріч в парку не гарантує порядність, чи не так?

На перший погляд все було більш ніж пристойно. Чисто, охайно. Всі речі на своїх місцях. І це, зізнатися, насторожувало.

-А ось і чай! – задоволено вимовив Андрій, ставлячи перед дівчиною чашку. Поруч він поставив вазочку з цукерками і печивом. – Як тобі моя квартира? Подобається?

-А ти один живеш? – раптово запитала Аліса.

-Так, – спокійно відповів хлопець. – Пару раз в тиждень навідується старша сестра. Іноді залишається ночувати, коли з чоловіком посвариться. Так що якщо помітиш жіночі речі, не звертай уваги. Леся ніяк не може прийняти той факт, що я вже давно виріс. Каже, поки не одружуся, буде за мною наглядати.

-Дбайлива у тебе… сестра, – усміхнулася дівчина. Здається, її намагаються розвести…

-Так, вона у мене просто золото! – не помічаючи заминки, виголосив Андрій.

Бесіда переключилася на одному теми. Хлопець щосили намагався справити враження. Розповідав, як добре заробляє, який він відповідальний і турботливий. А Алісу не залишали сумніви, так що вона вирішила перевірити, чи дійсно сестра тут буває.

Дівчина на пару хвилин відлучилася у ванну і почала збиратися додому. Андрій хоч і був розчарований закінченням зустрічі, вигляду намагався не показувати. Не сьогодні, так завтра.

Того ж вечора вони мило поспілкувалися по телефону, домовилися про нову зустріч, в найближчі вихідні. Але вже на наступний ранок Алісі почали приходити гнівні повідомлення від Андрія:

“Задоволена, так? Яка ж ти! Зруйнувала сім’ю! Мені довелося стільки вислухати!”

-Я була права, – засмучено зітхнула дівчина. – Одружений. Ну, хоча б його дружині очі розкрила. Бути заміжньою за таким – гірше не придумаєш!

Андрій зі злістю складав речі в чемодан. Біля вікна стояв брат дружини і стежив, що б хлопець не прихопив нічого зайвого.

Як так вийшло? Адже він був такий обережний. Дівчат приводив в будні дні, коли всі сусіди на роботі. А бабусь пліткарок в їхньому будинку зроду не бувало. Був, звичайно, охоронець внизу, але з ним питання було вирішене.

Леся ж сиділа на кухні і уважно розглядала аркуш паперу, який вона пару годин тому дістала з залишеної у ванній косметички. На ньому акуратним почерком було написано наступне:

“Привіт.

Хто ти?

Якщо дружина, то знай – твій чоловік тобі зраджує. Ну, принаймні, намагався. Зі мною у нього нічого не вийшло, але хто знає, що було раніше?

Якщо ж ти й справді сестра, то будь ласка, зроби вигляд, що не бачила цієї записки. Сподіваюся, як жінка ти зможеш мене зрозуміти. Якщо я хочу побудувати сім’ю з людиною, то повинна бути впевнена, що вона вільна.

Якщо ти все-таки дружина, і тобі цікаві подробиці, ось мій номер 0635. Пиши, розповім все, що знаю.”

Леся обачливо усміхнулася. Вона подзвонить, обов’язково подзвонить. Слова цієї дівчини допоможуть залишити зрадника ні з чим…