Андрій та Ірина жили дуже щасливо. Сва рок у них не було, і вони жили у мирі та злагоді. Але одного ранку Андрій заявив, що до них приїдуть родичі і залишаться у них вдома.

Звичайно, він не міг відмовити своїм родичам. Ірині не дуже сподобалася ця новина. Андрій поплескав Іру по плечу. Вона мовчала. Тому він вирішив, що переконав її і вона не проти приїзду в гості його сім’ї.

З почуттям виконаного обов’язку подався до вітальні, сів на диван і ввімкнув телевізор. У цей момент сльози потекли з очей Іри і їй нічого не залишалося, як витирати їх час від часу.

Вона була ваrітна і дуже чутлива до всього, що відбувається довкола неї. Вона була готова розnлакатися, але тримала себе в руках. Родичі жили у них з квітня до жовтня.

Дуже часто до них приїжджали різні родичі Андрія та залишалися кілька місяців. Вони бачили, що Ірина перебуває у становищі і їй важко приймати стільки гостей.

Ірина працювала весь день, у неї не було часу присвятити собі та відпочити. Ніхто не шкодував її, весь час щось просили в неї.

Іноді між ними були сварkи та непорозуміння. Ірина все це терпіла заради свого чоловіка. Рано-вранці у Ірини почалися перейми і її відвезли до ліkарні. Вона наро дила чудового сина.

Коли вони повернулися додому, то вдома нікого не було. Ірина здивувалася, куди поділися родичі Андрія. Чоловік заявив, що вони вирішили залишитись в іншому місці.

Він пообіцяв, що більше ніхто не житиме в їхньому домі. Андрій довів до їхньої відомості, що у себе в будинку вони нікого більше не прийматимуть.

КІНЕЦЬ.