Дільничний сидів за столом і з задумом постукував по ньому ручкою. Потрібно було написати протокол, взяти пояснення, але щось у розказане двома обмотаними бинтами людьми дільничному не дуже й вірилося.

У чоловіка, що сидів перед ним, був фінгал під лівим оком, множинні подряпини невідомого походження були заклеєні пластиром, а самі очі – дивно бігалися. У дружини був вигляд не більш адекватний, ніж у чоловіка.

– Так, давайте ще раз і з самого початку, – зітхнув дільничний, почухав чоло під кашкетом і приготувався записувати.

Подружжя переглянулося і почало свою скорботну розповідь.

Цього суботнього вечора Андрію та Любі спала на думку ідея помити кота. Вони нещодавно переїхали, тому вдома проводилося генеральне прибирання, після якого найбруднішим елементом у домівці став саме кіт.

Можливо, вони не стали б так ризикувати, але пухнастий пройдисвіт примудрився влізти в найбрудніші кути квартири і зібрати на себе все наявне сміття. Сміття вичистили, а кота – ні. Тому, щоб не зводити до нуля роботу попередніх трьох днів, було вирішено ліквідувати цей пилозбірник шляхом миття.

Перші травми почалися ще в момент упіймання кота. Тварина ніби відчувала, що настане щось таке, що їй не сподобається, і відбивалася всіма лапами.

Спочатку волохатий смерч пронісся шафами, скидаючи на підлогу все, що заважало йому на шляху. Так на голову Андрію впав важкий медичний довідник, а Люба ледь ухилилася від фарфорового слоника.

Але людський інтелект знову продемонстрував свою міць, і двом загонщикам за двадцять хвилин вдалося в чотири руки зловити кота.

Поки Люба підкрадалася з одного боку, Андрій віроломно накинув на відважного воїна рушник, а потім стрибнув сам, згрібаючи кота в оберемок.

Потім кота відтягли у ванну, попередньо зачинивши двері на замок, щоб у непотрібний момент кіт не вибіг на простори квартири, де зловити його набагато складніше.

Кіт – а це чотири кілограми мощі, люті, пазурів та шерсті – здаватися не збирався. Підбадьорюючи себе максимально неприємним м’явканям, кіт шкрябав кігтями по емальованій поверхні ванни, намагаючись вивернутися і полоснути господарів кігтями. Але Андрій тримав міцно.

Здавалося вже, що всі неприємності позаду й тепер залишилося найлегше – намилити і потім промити шерсть вже спійманого кота, але він мав на це свої плани.

Як тільки кота почали намилювати, він примудрився вивернутися з рук, які ослабли на мить, і почав забіг по вертикальній поверхні.

Кіт носився по ванні, застрибуючи на стіни, зісковзуючи назад, поки не додумався зачепитися за поличку, на якій лежали шампуні. Поличка такої додаткової ваги не витримала і з протестуючим гуркотом обвалилася, надавши і так швидкому коту додаткове прискорення.

Андрій і Люба безглуздо мигтіли, більше заважаючи один одному, ніж допомагаючи. В один момент Люба не вчасно розвирнулася і зачепила чоловіка, який в цей момент намагався ухилитися від кота, який падав під вагою штанги з завіскою.

В очах у Люби засяяли зірочки, і їй стало не до упіймання тварини. Але загін не помітив втрати бійця, бо Андрій, захоплений азартом бою, намагався взяти кота змором.

Вся підлога була залита водою і піною, тому під час чергового ривка Андрій послизнувся і впав. За інерцією він шукав, за що зачепитися, і не знайшов нічого кращого, ніж шукати підтримки у законної дружини, яка тільки почала приходити до тями після перегляду зірочок.

Не втримавшись на ногах, Люба мовчки впала слідом за чоловіком, передаючи йому “привіт” ліктем в око. Тут здійнялися обидва. Він від болю, а вона, бо невдало приземлилася на другу руку і там щось хруснуло, принаймні Любі так здалося.

Кіт скористався затримкою в його лові і рвонув до дверей, залишаючи навколо себе піну і воду, яка стікала з густої шерсті. Але двері були завбачливо зачинені, а таранити їх сенсу не було.

Хоча господарі цього разу вирішили поводитися розумніше. Люба командувала, а Андрій по-розбійницьки примружившись через підбите око ці самі вказівки виконував. Та й кіт помітно видихся, відвик він від таких фізичних навантажень, за що невдовзі й поплатився. Його таки відловили, як би він не намагався вислизнути з рук господаря, а потім таки почали мити.

Хоча тут коту варто віддати належне, навіть повністю усвідомивши програш, він не перестав боротися, прикрашаючи руки Андрія та Люби помітними подряпинами.

Коли кота таки помили, абияк висушили і відпустили на волю, Андрій та Люба вирішили зайнятися своїми травмами. Згодом у двері постукали. Виявилося, що сусіди, вражені звуками, що долинали з квартири Люби та Андрія, вирішили викликати поліцію, так, про всяк випадок.

Дільничний оцінив зовнішній вигляд парочки та ввічливо поцікавився, чи все у них нормально, хоча можна було й не питати, там усе було написано на обличчях.

І ось вони сидять на кухні і дільничний старанно записує їхні слова у протокол, намагаючись навіть не посміхатися. Давалося йому це важко.

– А кота покажете, мені б його оглянути? Раптом ви з нього тут знущалися просто, – уточнив дільничний, коли з записами було закінчено.

Люба з Андрієм переглянулись.

– Покажемо, але ловити для огляду самі будете, – промовив Андрій і якось дуже дивно посміхнувся.

КІНЕЦЬ.