Андрій сидів за столиком у кафе. – Невже це ти? – почув він за спиною. Чоловік обернувся і побачив свого колишнього одногрупника Романа. – Радий тебе бачити, – усміхнувся Андрій. – Дивно, що ми давно не бачилися. Хоча ти сам відмовлявся. А даремно, міг багато цікавого дізнатися, – весело сказав Роман. – Наприклад? – здивувався Андрій. – Наприклад, що твоя дружина Юля тобі зраджує! – раптом сказав Роман. Андрій застиг, він не міг повірити у почуте, але Роман переконав його останнім аргументом

 

Андрій сидів за столиком біля вікна та мовчки пив каву. Їсти не хотілося. Та й нічого не хотілося після того, що він дізнався.

Андрій був одружений вже п’ять років. Жили вони з Юлею непогано. Характерами зійшлися, а дрібні сімейні негаразди списували на втому. Обидва працювали, заробляли на помешкання. Поки що жили в орендованій квартирі.

Юля говорила, і неодноразово, що час минає, а їй хотілося всього й одразу: щоб своя квартира, будинок повна чаша, а потім і поповнення сімейства. А поки вони економлять, накопичуючи на житло, ні про яку дитину не може бути й мови. Андрій не сперечався. Це її рішення, він дослухався.

Але останнім часом щось стало змінюватися. Юля була якась задумана, невесела. Якісь розмови по телефону при зачинених дверях. З ким, про що? На його запитання вона або мовчала, або відповідала, що подружка дзвонила чи мама. Він вірив.

Загалом, усе, як у всіх. Так би й тривало, якби не ця зустріч із їхнім колишнім одногрупником Романом. Вони не бачилися давно, а тут треба ж, він прийшов на роботу влаштовуватися в їхню контору. І, мабуть, сказав на співбесіді, що тут його друг працює, хоча друзями вони не були.

Шеф викликав Андрія до себе і почав розпитувати про Романа. Щось не сподобалося йому по дрібницях.

Андрій не став обманювати, сказав правду, що вчився Роман середньо, особливим розумом не блищав. Але диплом отримав, старанний. А чому не одружений, Андрій не знає. Напевно, не зустрів поки що своєї єдиної.

На цьому розмова закінчилася, шеф його відпустив. А в офісі його вже чекав Роман і попросив замовити слівце, не знаючи про розмову, що відбулася. Скажи, мовляв, ми друзі, і ти допоможеш мені швидко увійти в курс справи.

Андрій нічого обіцяти не став, пославшись на принциповість шефа, і Роман пішов, дуже засмучений. Наступного дня він дізнався, що Романові відмовили. Шеф не вважав його кандидатуру перспективною.

Найближчої суботи Андрій знову зустрів його, ніби випадково. Щосуботи він ходив у басейн, щоб тримати себе у формі, а на сусідній доріжці раптом він, Роман. Хоча раніше вони тут ніколи не зустрічалися.

Після тренування Роман покликав його у кафе, посидіти поспілкуватися. Зайшли в кафе, розмовляли.

– Дивно, що ми давно не зустрічалися. Хоча куди тобі. У нашу колишню студентську компанію. А даремно. Там багато цікавого можна почути.

– Наприклад? – Запитав Андрій без особливого інтересу.

– Ну, ти в курсі хоча б, що твоя Юля продовжує зустрічатися з Віктором? Чи ти заплющуєш на це очі? А може у вас вільне кохання? – раптом сказав Роман.

– Ну і що? До чого тут вільне кохання? Провчилися разом п’ять років. А те, що вона віддала перевагу мені…, – почав виправдовуватися Андрій, хоча в середині, щось неприємно ворухнулося.

– Не будь наївним, — зупинив його Роман. – Віктор не приховує, що вони коханці. Усі наші знають…

Андрій підвівся з-за столу, кинув на стіл гроші, і ні слова не говорячи, вийшов з кафе. Ні бачити, ні чути Романа йому більше не хотілося. Негідник і пліткар.

Але зерно сумніву і підозри все ж таки було кинуто в ґрунт його самолюбства. Юля справді змінилася останнім часом. А якщо це правда?

І цієї ж ночі дружина не прийшла додому ночувати. Зателефонувала, звичайно, сказала, що мама нездужає, і вона залишиться в неї. Перевіряти не поїхав, але передзвонив близько одинадцятої, Юля не відповіла. Тоді він набрав міський номер, теща сказала, що Юля у ванній кімнаті. А їй самій вже краще.

За півгодини від Юлі прийшло СМС, що вона вже лягає спати, завтра неділя, вона виспиться і приїде додому. І знову все пішло шкереберть у його голові. Правда це чи ні? Теща запросто могла прикрити доньку.

І наступного дня, коли дружина повернулася додому, він все ж таки вирішив поговорити з нею. Запитав, чи давно вона бачила Віктора, чи знає щось про нього.

Юля від розмови відмахнулася, але йому здалося, що зробила вона це якось неприродно, із зайвим пафосом.

– Знайшов, про кого казати! Все давно в минулому, я і не згадую про нього, – і без жодного переходу: – Обідати будемо чи спогадами юності прогодуємося?

Її поведінка Андрію не сподобалася. І зерно підозри стало проростати без його волі і всупереч здоровому глузду.

Він хотів ще щось запитати, але Юля не захотіла нічого слухати. І заявила, що не так мріяла провести вихідний. А якщо його зачепили застарілі ревнощі, то це його справа.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩