Син Інни нарешті почав зустрічатися з дівчиною і переїжджає до неї! Вона не дуже приваблива, але і він теж… Андрій старша дитина у неї. Він тільки-но закінчив школу.

В універ не пішов. Спочатку був вантажником у сусідній крамниці, працював на батька. Але з роботою він справлявся nогано. Він захопився Інтернетом. Інтернет змінив усе його життя. Свого комп’ютера він не мав, але іноді сусід давав йому покористуватися своїм, звичайно, під наглядом.

Жінка помітила зміни у своєму синові. Він перестав давати матері гроші. За словами матері, син хотів придбати комп’ютер. А потім заявив, що йде до своєї дівчини. Він сів у автобус і поїхав.

Сказав, що зателефонує… Щотижня він дзвонив. Говорив, що все добре і він працює. Саша, дівчина Андрія виявилася скромною, милою і працьовитою дівчиною, хоча була старша на чотири роки. Коли вони познайомились, їй було 32 роки. Але це не мало жодного значення.

Навпаки, вона мала над ним велику владу. Навіть Андрій із цим погоджувався. А ще вдома була бездоганна чистота, Господарство досить велике, є корова, свиня, кури, кролики. Усіх їх потрібно годувати та прибирати. Його батьки цього не мали і жили у злиднях.

А можливо, просто лінувалися. А тут ще й робота. Але він і з нею добре впорався. А ще він перестав користуватись Інтернетом. У Сашка наро дився хлопчик. Бабуся, яка жила з ними порадила їм одружитися, як тільки вона заваrітніла. Побралися тихо та без церемонії.

Торт до чаю зі штампом у паспорті. Щасливою подією просто поділились із батьками. Їх запрошували до себе у гості, але вони відмовилися. Вони були без грошей у кишені і ніколи не виїжджали за межі свого села. Він вирішив показати їм сім’ю, приїхавши сам. І ось він знову з’явився у рідному селі за три роки. До паркану під’їхав автомобіль. З нього вийшли хлопець та жінка і зайшли у двір.

– Кого ви хочете? — Мам ти мене не пам’ятаєш? Провівши сина довгим захопленим поглядом, хлопець перетворився і став ще привабливішим, охайний і елегантний, він не був схожий на себе. Він доnоміг по дому, нарубав дров, склав речі, які постійно лежали купою.

Паркан, який розвалився, полагодив. Збудував нову піч. — Чому ти так довго чекав, щоби це зробити? – Я вірив, що по-іншому жити неможливо. — Ми вже звикли так… Пізніше він дав братам шанс виїхати з хутора та жити як нормальні люди, але вони відмовились.

Вони лишилися з батьками. Їхнє завдання було простіше. Небагато попрацювати, потім відпочити, полежати. Ніяких nроблем. Кожен має своє життя і має силу його змінити.

КІНЕЦЬ.