Андрій був майже одружений. З Марією він жив вже рік у її квартирі. Там вже були його речі, і спати він теж приходив туди. Виняток становили вихідні. У п’ятницю ввечері він завжди їхав до батьків і проводив там вихідні.

Марія з ними так і не була знайома. Вона й сама цього не прагнула. Її влаштовувало таке життя. А батьки, напевно, наполягатимуть на весіллі.

Люда жила у сусідньому місті. Вона теж мала свою квартиру. І у цій квартирі були речі Андрія. Він там теж жив, але лише у вихідні. Йому на цілий тиждень доводилося їхати на роботу в інше місто.

Кого з них вибрати він не знав. У Марії він сумував за Людою, і навпаки. Дівчата були дуже схожі. Блондинки з довгим волоссям.

Марія була трохи повненька, але це її не псувало. Готувала вона дуже смачно. З дітьми не поспішала, встигне. Якщо діти, то у законному шлюбі.

Але Люда дізналася, що чекає дитину. Андрію повідомила за святковим столом.

Андрій приїхав до Марії. Потрібно з нею прощатися. Він би звичайно віддав перевагу навпаки, але новину про очікування дитини Люди все зіпсувала. З Марією йому було зручно в плані побуту. Смачна їжа, чистота. А з Людмилою веселощі та відпочинок. От якби всі якості були в одній дівчині.

Марія його зустріла святковим столом. Накритий стіл видався йому дуже знайомим. Салати такі ж, як у Люди, фрукти. Навіть скатертини однакові. Виявилося, що Марія теж чекає дитину. І теж не збирається залишити дитину.

Це повідомлення здивувало Андрія. Діти поки що до його планів взагалі не входили. А тут одразу двоє. А раптом у когось із них двійнята. А одружитися з ким?

Андрій замислився. Як пояснити все Марії? А Люді як? І що робити? Влип на повну.

– Чому ти мовчиш? Не радий? – зупинила його роздуми Марія.

– Радий, але…

– Ніяких «але!». Ти одружишся зі мною.

І тут із кімнати вийшла Люда.

– Так. Ніяких «але». Ти одружишся зі мною.

– А ти що тут робиш?

– До тебе в гості приїхала, – Відповіла Люда і весело посміхнулася Марії.

– Я її запросила. Якщо ми обидві вагітні від тебе, то навіщо тобі вибирати між нами. Будемо разом дітей виховувати. Чи ти щось хочеш запропонувати?

– Ну ви… Це ж недобре. Як так можна?

– Значить жити як ти можна, а те, що пропонуємо ми тобі не можна.

– Саме так. Так жити не можна. Ви тут розбирайтеся, а я поки що пішов.

– Речі свої не забудь. Я тобі зібрала. – Сказала Марія.

– І я теж привезла.

Дівчата витягли з кімнати дві сумки.

– Е… куди я піду з ними?

– Куди бажаєш.

Вони весело подивилися один на одного. Андрію довелося піти з сумками. Тільки куди? Ще одного запасного аеродрому він не мав.

– Ну все. Давай святкувати його відхід та наше знайомство. Ми нічого не втратили. Тепер шукатимемо нових наречених.

Дівчата познайомились два тижні тому. Марія запідозрила його у зраді. І зовсім випадково натрапила у соціальних мережах на його фото з білявкою. То була сторінка Люди. Вона теж його запідозрила у зраді та фото виставила спеціально. Раптом її суперниця побачить.

Дівчата розпочали листування, а потім вирішили провчити Андрія. Вигадали про вагітність. Ну і про все інше теж.

Андрій пішов назавжди. Він навіть не згадав, що обидві дівчата вагітні. Та й навіщо йому зайві проблеми, він і так залишився без житла.

Марія та Люда тепер товаришують. Дівчата не вагітні. Просто пожартували. Вони ще не знайшли своїх половинок, але все ще попереду.