Тетяна, через півроку, після того, як наро дила двійнят, заявила, що йде від них. Як чоловік не намагався – не зміг утримати. Андрій сам пішов у декретну відпустку, діти вимагали великої уваги, він ледве встигав. Іноді йому приходили на допомогу мама чи сестра. Але вони були не в захваті, що він почав няньчитися сам.

Навіть пропонували, щоб він віддав дочок у nритулок чи відвіз до родичів дружини. Через такі поради він перестав звертатися до них за допомогою. Два роки минули швидко, дівчатка виросли розумними та живими.

Оформивши їх у дитсадок, Андрій повернувся на роботу. Було тяжко, але справлявся. Знайомі радили знайти собі дружину, але чоловік бо явся, якщо мама не захотіла їх, то хіба вони чужі потрібні… Того дня після обіду керівництво відправило Андрія до сусіднього міста.

Коли він їхав, то сподівався, що встигне до закриття садка. Але трапилася неприємність, зламалася машина. Ремонт затягувався, тож він зателефонував сестрі, щоб та забрала племінниць до себе. Сестра відмовила, мовляв, іде у гості. Мати сказала, що має свої плани. Коли Андрій уже не знав, до кого звернутись, йому зателефонувала вихователька.

Коли він їй розповів свою ситуацію, Юля Федорівна запропонувала свою допомогу. Сказала, що забере дівчат до себе додому. Автомобіль відремонтували затемно.

Коли зайшов у будинок виховательки, то побачив, як його доньки грали в кімнаті, а Юля Федорівна поралася на кухні, з якої йшов неймовірний аромат. — Ви повернулися? Так йдіть мийте руки, зараз вечеряти будемо.

– Але якось не зручно. – заперечив Андрій. – Чому не зручно? Адже ви, напевно, голодні, та й дівчатка їсти вже хочуть. Поки додому з ними дійдете, поки приготуєте, коли діти будуть їсти? На такі аргументи йому не було чого відповісти. Того вечора вони довго говорили про життя.

Він про своє – батька одинаки, а вона про своє – віддану колись дружину. На вихідні Андрій із дівчатами запросили Юлію Федорівну до себе, щоб віддячити. Того вечора вони знову мали душевні розмови. Обом було затишно, спокійно та тепло на душі. Згодом зрозуміли, що обом хочеться більше розмов та зустрічей.

З того часу минуло вже півроку, Андрій покликав Юлю до себе жити. Дівчата вже почали звати її мамою. А ось родичок, які тут же з’явилися і почали давати поради щодо одруження, Андрій послав у далекі мандри.

КІНЕЦЬ.