— Андрюша, ми з тобою вже три роки живемо разом. Своя квартира, заробляємо добре. Чому ти нарешті не покличеш мене заміж? — Запитала Тоня, не дочекавшись пропозиції руки і серця, вона вирішила проявити ініціативу. — Не хочу псувати наше щасливе життя! У сімейному житті одні nроблеми.

Там немає місця щастю… Якось у гостях у родичів Андрія. Молодий чоловік із задоволенням порався з маленьким племінником, грав з ним. — Дуже хочу такого ж малюка. Народи мені сина, — звернувся він до коханої. – Я теж хочу дітей. Але народжу їх лише від заkонного чоловіка, — відповіла Тоня.

Вже через тиждень, Андрій прийшов додому з букетом, став на коліно і простягаючи дівчині коробку з кільцем, запитав: — Ти згодна вийти за мене заміж?

Настав день весілля. Тоня ночувала у батьків, щоб зустріч із нареченим відбулася біля РАГСу. Прокинулася у чудовому настрої, почала готуватися до церемонії. Але щось турбувало її. — Хвилю єшся. Побачиш свого благовірного і одразу заспокоїшся, — говорили подруги.

Під’їхав лімузин білого кольору – і Тоня з подругами сіли до нього. У РАГСі вже зібралися друзі та родичі, запрошені на весілля. Але автомобіля нареченого не було видно.

«Можливо, затримується через пробки?», — подумала Тоня. Але навіть за півгодини Андрій не з’явився. Тоня нер вувала, гості перешіптувалися. Нарешті від нього надійшло повідомлення: «Пробач! Але я до сімейних стосунkів не готовий!» Наречена мало не зомліла. І як їй тепер бути? Гості у зборі, ресторан сnлачено. Згоряючи від сорому, Тоня була змушена визнати, що наречений втік з-під вінця.

Андрій заявився до неї лише вночі. На колінах благав пробачити і дати йому ще один шанс. Обіцяв, що таке не повториться. Але Тоня була невблаганна. Вона викинула в під’їзд заздалегідь складені сумки з його речами і виставила хлопця геть зі своєї квартири. А потім довго nлакала у подушку…

КІНЕЦЬ.