Перша дружина, як завжди, надіслала повідомлення в самий непідходящий час. Анатолій невдоволено відкрив месенджер і прочитав: – Вітаю із законним одруженням.

– Дякую, – написав у відповідь Толік, очікуючи, що далі буде якась важлива інформація. Але він схибив.

– Я думаю, що для нас твоє одруження нічого не змінює? – написала перша дружина.

– Звичайно, ні.

– Ну, тоді до швидкої зустрічі. Бувай.

– Бувай.

Ганна, вся така гарна, у білій весільній сукні, стояла трохи позаду свого нареченого, і, заглядаючи йому через плече, читала це дивне, підозріле листування.

– Толік, що це зараз було? – з подивом запитала вона, коли її наречений сховав мобільний телефон у свою кишеню.

– Ти про що?

– З ким ти зараз листувався?

– Ганно, читати чужі листування не добре, – Толік усміхнувся і весело підморгнув своїй нареченій.

– Як це – чужі? – обурено спитала Ганна. – Ти мій наречений! За п’ять хвилин ти станеш моїм чоловіком.

– Ну і що?

– Як що? Негайно дай відповідь, хто тобі зараз писав?

– Ганно, прошу тебе, заспокойся, – якомога миролюбніше сказав Толік. – Це не те, про що ти думаєш.

– Хто була ця жінка? – Голос у Ганни став сталевим.

– Я потім тобі все сам поясню.

Тим часом, гості, запрошені на їхнє одруження, стали помітно хвилюватися, спостерігаючи, як наречений із нареченою, не встигнувши розписатися, вже з’ясовують стосунки.

У цей час відчинилися двері в зал, де повинна проходити урочиста церемонія, і жінка в червоному оголосила:

– Молоді, а також гості, запрошені на реєстрацію шлюбу, прошу всіх пройти в зал. Молоді встають на килим у середині зали, гості рівномірно розподіляються позаду красивої фотографії.

– Толік, я востаннє тебе питаю! – При всіх, гучним голосом вигукнула Ганна. – Хто була та жінка, яка зараз тобі писала? Якщо не скажеш, то я туди не піду! – І вона картинно показала рукою на відчинені двері урочистого залу.

– Ну, скажімо, це була моя колишня дружина, – тихо й неохоче зізнався він. – Ти про неї знаєш. Я ж говорю, я потім тобі все поясню. Я обіцяю.

– Не треба мені ніякого потім! – вигукнула раптом Ганна, схопилася за поділ своєї довгої вінчальної сукні руками і, плачучи на ходу, побігла на вихід.

У фойє ЗАГСу відразу все змішалося. Толік побіг за нареченою, за ними побігли деякі родичі. Жінка у червоному теж помітно захвилювалася.

– Що відбувається? – Вигукнула зхвильовано вона. – Молоді розписуватимуться, чи ні? Інші молодята довго не чекатимуть! Ми розписуємо строго за призначеним часом!

– Зачекайте! – вигукнула до неї мама нареченого. – Зараз вони, мабуть, повернуться!

У цей час Толік на ганку намагався порозумітися з Ганною.

– Не чіпай мене! – вигукувала наречена. – Негідник! В тебе скоро з нею зустріч! Я бачила на власні очі, як вона тобі писала, що наше весілля нічого у ваших стосунках не змінить.

– Ну, вислухай мене… – вкотре намагався щось сказати їй Толік.

– Я не хочу більше тебе бачити! – одразу зупинила його промову Ганна.

– Толік, дай я Ганні все сама поясню, – втрутилася в розмову сестра Толіка. – Вона взяла заплакану дівчину під руку, повела її вниз сходами, і Ганна не посміла забрати руку з таких ніжних обіймів.

– Послухай мене, Ганно, – благаючим тоном заговорила сестра. – У Толіка зараз дуже тяжкий період.

– Що означає – важкий? – Знову вигукнула Ганна. – Наше весілля, це що, для нього важко?

– Ганно, ваше весілля, для нього щастя. Але його колишня дружина довго відмовлялася продавати Толіку свою частку у їхній спільній квартирі.

– До чого тут якась квартира?!

– Ну, вона ж із цього приводу йому й дзвонила, – продовжувала пояснювати ситуацію сестра. – Скоро вона сама виходить заміж, їй потрібні гроші, і вона нарешті погодилася на продаж частки. За кілька днів у них у банку відбудеться угода. Розумієш, чому вона йому написала? Вона переживає, що тепер Толіку буде не до цієї угоди.

– Вона виходить заміж? – Запитала Ганна. – За кого?

– Звідки я знаю, за кого? – засміялася сестра. – За когось. Головне, що в них незабаром більше не буде жодних спільних справ. Ти це розумієш?

– Але чому Толік мені раніше цього не сказав?

– Тому що його колишня дуже часто змінювала свої рішення. То вона згодна на продаж, то не згодна. Тож Толік і не хотів, щоб ти зайвий раз нервувала. Але тепер, дякувати Богу, все буде добре.

– Так? – З надією запитала Ганна.

– Якщо, звичайно, ти остаточно не передумала виходити за мого брата заміж.

Ганна надривно зітхнула, винувато посміхнулася, і сказала:

– Справді, безглуздо якось все вийшло…

Коли жінка у червоному запитала наречену: «Чи згодні ви, Ганно, стати дружиною Анатолія?», Ганна таки, на кілька секунд задумалася.

Усі присутні в залі схвильовано застигли, а наречена подумала-подумала, і сказала:

– Згодна.

І весь зал хором полегшено видихнув.