Машина легко йшла шосе. За кермом модно одягнений чоловік тридцяти років. Він повертався додому, де на нього чекала дружина і дві маленькі дочки. Вони чекали на тата. Адже він повернеться привезе грошики. Так воно й буде. Ось тільки думки у чоловіка важкі.

Колись давно, років сім-вісім тому, Анатолій був звичайним випускником інституту. Шукав роботу грошову і до душі, але щось робота до душі не знаходилася, грошова теж.

Потім одружився з простою дівчиною з ім’ям Таїсія. Всі друзі та подруги дивувалися цьому: такий красень, а одружився з простушкою. Але тоді в його душі ще було таке почуття, як кохання.

Батьки допомогли справити весілля та придбати молодим однокімнатну квартиру. Ось тільки з постійною роботою у молодого чоловіка так і залишалися проблеми. Поки жили вдвох, було терпимо, але народилася дочка. Грошей стало бракувати, місця у квартирі – теж. У сім’ї почалися сварки.

***

Якось він опинився в обласному центрі та зустрів свого друга-однокласника. У того був якийсь свій клуб, і він був успішною людиною. Ось вони в цьому клубі сиділи за столиком і згадували своє дитинство, потім розмова зайшла про життя, і Анатолій розповів про своє тяжке становище:

– Хочеш заробити? – усміхнувся друг, уважно його оглянувши.

– Олег, ти ще питаєш! Згоден на будь-яку роботу, аби гроші платили.

– Робота легка грошова. Правда, – друг спробував знайти відповідне слово. – Не зовсім порядна.

– А в чому вона полягає?

– Літні самотні жінки хочуть кохання…

– Олег, я щось не зрозумів?

– Вони багаті жінки, – друг подивився в очі Анатолія. – Залишайся в моєму клубі до вечора!

***

Вечір він провів у друга в клубі, а ніч у багатому заміському будинку.

Додому повернувся наступного дня. Поклав перед дружиною гроші, і щаслива дружина навіть не почала розпитувати, яким чином вони зароблені.

Анатолій розповів їй, що знайшов хорошу роботу, не посвячував дружину в подробиці цієї самої роботи, лише додав, що будуть відрядження.

***

Незабаром вони з Таїсією змінили однокімнатну квартиру на трикімнатну. Народилася ще одна дочка. Анатолій продовжував їздити у «відрядження». Жінки на його роботі змінювалися.

***

Нещодавно він зустрівся з Уляною Федорівною, вдовою місцевого олігарха. Чоловіка її не стало, коли йому йшов восьмий десяток років, а її нещодавно виповнилося п’ятдесят.

Після двох зустрічей з Анатолієм, Уляна Федорівна закохалася, при третій зустрічі між ними відбулася серйозна розмова:

– Анатолію, я хочу, щоб ми офіційно зареєстрували наші стосунки.

– Але…

– Вислухай мене уважно! – зупинила його жінка.

Вона трохи почекала, коли чоловік прийде в себе.

– Ти стаєш моїм офіційним чоловіком, я вводжу тебе до ради директорів моєї компанії, – вона глянула на його обличчя. – Анатолію, ти хотів щось сказати?

– В мене сім’я.

– Ми… вірніше ти виплачуєш своїм щороку кругленьку суму. Твоя зарплата буде дуже пристойною. Проти подарунків твоїм дочкам я також не заперечую. Це твоя особиста справа.

– Уляно, я можу подумати?

– Так, але не дуже довго! Завтра я представлю тебе раді директорів компанії. Післязавтра їдеш до своєї дружини, і ви подаєте заяву на розлучення. Я надішлю туди адвоката, він прискорить процес. Можеш відвезти своїм подарункам або гроші, сам вирішуй!

***

І ось Анатолій приїхав до своєї дружини та доньок…

– Тату!!! – підбігла до нього старша шестирічна дочка Поліна.

– Тату!!! – слідом вже бігла молодша, Олеся, якій лише три роки.

– Тату, а ти що нам купив? – одразу запитала Поліна.

– Дивіться! – він ніби фокусник дістав із пакета планшет. – Це моїй маленькій Олесі. Вона дивитиметься мультики.

– А мені? – Ображено вигукнула старша дочка.

– Ти вже велика, – батько знову запустив руку до пакета. – Тобі смартфон.

– А-а-а! Ура-а-а!

Таїса дивилася на чоловіка, який радісно роздає подарунки дочкам і відчувала, що сьогодні станеться щось таке, що переверне все її життя і життя дочок.

«Він навіть переживає підняти на мене очі. У нього завжди гарна шкіра та нігті, модна зачіска і відчувається запах дуже дорогих парфумів, жіночих» – думала Таїса.

Дочки побігли до своєї кімнати, а Анатолій нарешті підняв очі на свою дружину:

– Доброго дня, Таїсо! – поцілував її у щоку і знову запах дорогих парфумів.

– Привіт, Толік!

І пауза, довга.

– Пішли чай поп’ємо та поговоримо! – І дружина попрямувала на кухню.

Сіли за стіл і знову мовчання.

– Толік, ти щось хочеш мені сказати? – Таїса першою зупинила мовчання.

– Не знаю як сказати…

– Скажи, як є! Я зрозумію.

– Таїсо, я покохав іншу жінку, нам треба розлучитися, – скоромовкою промовив він.

– Приблизно, на це я й чекала, – спробувала посміхнутися Таїса. – А про дочок ти подумав? Як я їх одна виховуватиму?

– Усі грошові питання я беру на себе.

– Навіть так?

– Ось, – він поклав на стіл конверт. – Там картка на ній сто тисяч гривень. – Щомісяця перекидатиму на неї стільки ж.

– О! – Здивовано вигукнула дружина.

– І ось ще, – він поклав на стіл пачку купюр. – Так… відступні.

Таїса дивилася на гроші і згадувала їхнє спільне життя, якого, по суті, і не було:

«Може, так і краще буде? Дочки не зрозуміють… Хоча тато з ними ніколи не був. Вони більше не на тата чекали, а на подарунки, які він їм привезе. Не буду їм нічого говорити. Підростуть трохи, все самі зрозуміють. А на такі гроші ми проживемо».

– Коли заяву на розлучення збираєшся подавати? – твердо спитала вона.

– Сьогодні.

– Тоді давай відвеземо дочок до бабусі і поїдемо, подамо заяву, – і одразу гукнула. – Поліна, Олесю, збирайтеся, до бабусі поїдемо!

– А телефон та планшет можна взяти? – першою прибігла старша дочка.

– Беріть! Дідусь із роботи повернеться, вам все налаштує.

***

Анатолій зупинив машину біля будинку свекра. Поцілував дочок і, не відволікаючись, дивився на них, поки ті не зникли в під’їзді.

Дружина вийшла дуже швидко, мабуть, зовсім не заходила до квартири. Сіла у машину, і вони поїхали. Хіба вісім років тому вони могли подумати, що колись поїдуть до ЗАГСу ще раз, подавати заяву на розлучення.

У ЗАГСі на них вже чекав адвокат. Анатолій та Таїса, щось писали під його диктування, так до кінця і не усвідомивши, що відбувається. Чому так вийшло?

Довіз дружину до будинку. Востаннє відкрив для неї дверцята автомобіля. Холодно поцілував у щоку. Проводив поглядом до дверей.

Заплющив очі і раптом ясно побачив ваги з двома величезними чашами. На правій чаші сиділа дружина та дочки і з надією дивилися на нього. На іншій чаші стіл ради директорів та гроші, багато грошей. Ці чаші були у рівновазі. Але ось підійшла Уляна Федорівна, поклала руку на ліву чашу, і та різко пішла вниз.

Анатолій повернув ключ, глянув на рідне вікно на другому поверсі і машина плавно рушила з місця.