Олена, втомлена від носіння важких сумок, попросила свого чотирирічного сина, Ромку, подати для прання його дитсадковий одяг. Ромка, як завжди спокійний і слухняний, допоміг мамі, заслуживши люблячу усмішку.

Коли чоловік Олени, Анатолій, прийшов з роботи, виявилося, що він забув, що мав купити картоплю, через що між подружжям сталася сварка.

Олена вказувала на те, що їй доводиться все встигати, зокрема й купувати продукти, а Анатолій у свою чергу скаржився на те, що та витрачає надто багато.

На обід Олена подала гарбузовий суп, який Ромка любить, а Анатолій – ні.

Напруга наростала. Анатолій відмовився їсти курячу грудку та цвітну капусту. Він нарік на відсутність свого улюбленого картопляного пюре, але сперечатися далі не став, бо сам забув купити картоплю.

Наступного дня Олена знову запитала Анатолія, чи купив він картоплю. Не купив… це призвело до ще більшого розчарування.

Після того разу це питання займало всі думки Анатолія і наступного дня, і в результаті він купив мішок у незнайомця. Більшість картоплі виявилася гнилою, що викликало в Олени гнів і, можна сказати, подив.

Коли Анатолій попросив вечерю, Олена подала рис із овочами, давши зрозуміти, що з неїстівної картоплі начарувати пюрешку не вийшло.

Інцидент з картоплею продемонстрував приховане розчарування та роз’єднаність подружжя, залишивши невирішену напруженість у їхніх стосунках, оскільки вони не змогли ефективно передати свої очікування та почуття, а картопля лише стала нагадуванням про ці плутанини між ними.

КІНЕЦЬ.