Збудував будинок, посадив дерево, а от із дітьми поки що не складається», — каже Анатолій. У своїй нереалізованій потяг до батьківства він зви нувачує дружину Ольгу, з якою в законному шлюбі живе майже десять років.

Відносини Анатолія та Ольги розвивалися дуже стрімко: романтичне знайомство у ліфті, три місяці цукерково-букетного періоду, пропозиція руки та серця, гарне весілля, медовий місяць.

Вони любили одне одного і мріяли про щасливу родину. Фінансових та житлових труднощів молода сім’я не відчувала, але через нетривалий час спільного життя несподівано розкрилися проблеми іншого характеру.

Молодята виявили, що абсолютно по-різному представляють сімейний уклад. «Спочатку вона говорила «От купимо квартиру і тоді», потім вона говорила, що дитині потрібне свіже повітря і вони будували кілька років заміський будинок, тепер вона каже, що потрібна квартира просторіша і будинок у тихій європейській країні з теплим кліматом.

Це просто якісь нескінченні хотілки, а дітей немає», — каже Анатолій. Більше того, у нього зародилися підозри, що насправді його дружина взагалі не хоче ма ти дітей та всі її матеріальні вимоги лише прийменник.

Свекруха хотіла внучку і не розуміла, чому стільки років вони не мали дітей. Вона зви нувачувала у всьому свою невістку і говорила синові, щоб він розлу чився з нею.

«Я з нею говорив багато разів на цю тему, і всі розмови закінчуються однаково — «Я не проти, я теж хочу дітей, але треба ще трохи почекати». В підсумку очікування затягнулося роки».

Він усе частіше замислювався про те, щоб побудувати нову сім’ю з жінкою, яка захоче наро дити йому дітей, але водночас любить свою дружину і сподівається, що її таки вдасться переконати.

КІНЕЦЬ.