Анастасія з чоловіком прожили у шлюбі близько тридцяти років, син давно одружений, живе в іншому місті. Ігор, п’ятдесятирічний чоловік, у представниць протележної статі має успіх. У нього гумор зашкалює, з ним легко та весело. Він і в молодості таким був, мабуть, тому Настя обрала його, а не серйозного Сергія, який також претендував на її кохання.

Сімейне життя Анастасії та Ігора протікало зі змінним успіхом, то спокійно, то бурхливо, а все через характер Ігора. Він директор підприємства, під його керівництвом працює багато співробітників, і якщо хтось зіпсує директору настрій протягом робочого дня, то додому він приїжджає чорніший за хмару. Дружина вже по одному погляду розуміє, чи в хорошому настрої приїхав чоловік, чи ні. І якщо в поганому, краще не питати, спокійно перечекати.

Анастасія ніколи не підозрювала чоловіка у зрадах. Так, він веселий балакун, з жінками любить спілкуватися, навіть його серйозна посада не наклала сліду на його характер. Підлеглі всі знають, з ним можна спілкуватися на будь-яку тему, а на корпоративах він був душею компанії.

Дружину свою Настю любив і поважав, друзям та знайомим говорив:

– Настя, моя єдина жінка, раз і назавжди, вона моя половинка. Мало з ким там сміюся, навіть можу фліртувати, але дружині не зраджую.

Але, як кажуть – «не зарікайся». Анастасія має невеликий бізнес, вона господарка салону краси, протягом дванадцяти років її бізнес приносить дохід. Не такий вже й великий, але свої постійні клієнти, якими вона дорожить, і на безбідне життя вистачає. Тим більше, зарплата чоловіка теж пристойна. Відпочивають за кордоном, іноді допомагають синові, але він майже не потребує допомоги батьків, у цьому плані у нього також все добре.

Останнім часом Анастасія зауважила, що чоловік приїжджає з роботи не такий, як завжди, галасливий та веселий. Щось побачила в його очах підозріла дружина. Якийсь романтичний відтінок, чи що? Вона нічого не питала, він нічого не розповідав.

Після чергового корпоративу дружина помітила на сорочці помаду, коли вирішила випрати речі. Спочатку не надала значення, а потім зрозуміла, це чужа помада, червоного кольору. Анастасія такою не користується, у неї помада теплих відтінків та пастельних тонів. На цей раз вона нічого не сказала чоловікові. Але через тиждень вона виявила знову помаду на сорочці, коли він тільки-но приїхав з роботи, і ще не переодягся.

– Це чия помада у тебе на сорочці?

– Запитала вона у Ігора.

– Яка помада? Де? – не зрозумів він.

– Ось на плечі, – показала дружина.

– Не знаю, напевно, якась співробітниця повз проходила, – розгублено відповів чоловік.

– Ну так, мимо проходила, приклалася губами до твого плеча і пішла далі? – з іронією та невдоволенням сказала дружина.

Ігор не очікував такого повороту подій, настрій у нього зіпсувався, він зрозумів, дружина запідозрила його в невірності. Такого в сімейному житті в них ніколи не було, і він не знав, як поводитися. Але він винен точно.

На підприємстві з недавнього часу працює Вікторія, жінка симпатична, тридцяти двох років, струнка, брюнетка з пронизливим поглядом чорних очей. Коли вона вперше подивилася на Ігора, вони зустрілися поглядом, він застиг від її гарячого погляду.

– Нічого собі, які чорні очі, – промайнула перша думка у Ігора.

Потім був корпоратив на честь ювілею їхнього підприємства. Вікторія запросила Ігора танцювати, потім ще, і не зміг він спокійно дивитись у її очі. Йому захотілося притиснути до себе цю брюнетку, розтопила вона у Ігора багаторічну вірність дружині, повела до нього в кабінет.

З того часу минуло два місяці, зустрічаються вони обережно, на території Вікторії. Вона живе одна в знімній квартирі, заміжня не була, дітей немає. По життю пурхає, як метелик. Приваблює чоловіків своїм поглядом, стрункою фігурою. Багато чоловіків окрутила вона, розлучалися з дружинами. А вони їй швидко набридали. Вікторія шукає грошового чоловіка, який забезпечить їй заможне майбутнє. Приїхала із сусіднього міста, де у неї стався великий конфлікт із одним із чергових чоловіків, а саме ні багато, ні мало, з главою адміністрації, намагалася виманити у нього гроші, але чоловік виявився міцним. Тож їй довелося покинути місто та влаштуватися у сусідньому.

А тут вона вирішила окрутити директора підприємства Ігора, він виявився м’яким, комунікабельним у спілкуванні. Вона зрозуміла, що їй не важко досягти його, хоча колеги кажуть, що він вірний своїй дружині.

Ігор, прекрасний сім’янин, ніколи не думав, що може зрадити свою дружину. Анастасія приємна, симпатична жінка, самодостатня, розумниця. Домоглася всього сама, ніколи не просила допомоги у чоловіка.

Ігор зрозумів, що попався, дружину не зможе обдурити, тим більше за стільки років сімейного життя вона знає його, як ніхто.

– Ігоре, ну що ти мовчиш, поясни, звідки у тебе червона помада на сорочці, причому не вперше, на той раз я промовчала. Розумію, у вас був корпоратив, танцював із жінками, хтось випадково міг залишити слід від помади. Але це повторюється, а колір помади той самий. Я навіть підозрюю, що це брюнетка, Найчастіше брюнетки яскравою помадою користуються.

Анастасія уважно дивилася на чоловіка, а той не знав, куди подіти очі:

– Так, Настя, я тобі зрадив, і вже неодноразово. Я не знаю як, але встояти не зміг, Вікторія працює у мене на підприємстві.

Він міг би і не зізнаватись, але дружина одразу його розкусила, а Ігор був такий, не міг брехати дружині.

Анастасія більше нічого не сказала, пішла до спальні і зачинила двері. Минув деякий час, Ігор прочинив двері до спальні, але почув:

– Не заходь, я не можу і не хочу тебе бачити.

Вранці, прокинувшись на дивані, пішов у ванну, прийняв душ, пройшов у кухню, сніданку не було на столі. Свіжої сорочки не було на плічках, надів вчорашню, і поїхав на роботу.

З вечора він довго не міг заснути, і вирішив, що з Вікторією припинить усі стосунки, і налагоджуватиме стосунки з дружиною, йому перед нею соромно. Він навіть думав:

– Як це чоловіки часто змінюють жінок, і не гризе їх нічого. А мені просто сумління не дає спокою, що дружина дізналася.

Ближче до закінчення робочого дня в кабінеті з’явилася Вікторія, вона посміхалася, чорні очі блищали.

– Любий мій директоре, щось я сьогодні не бачу тебе, що трапилося? – обіймаючи за плечі, Вікторія нахилилася над ним.

– Вікторія, не треба тут у кабінеті так поводитися, раптом увійдуть колеги, – чемно сказав Ігор.

– А відколи тебе це стало хвилювати, і так усі знають.

– Вікторія, я вирішив, що ми з тобою зустрічатися більше не будемо.

– А чому ти один прийняв це рішення, не спитавши мене? А я не хочу розривати наші стосунки, я люблю тебе і сподіваюся на взаємність. Тобі хіба погано зі мною? І не сподівайся, що тобі легко буде зі мною розлучитися. Гаразд, сьогодні відчуваю розмова не виходить, ну нічого, я почекаю, пізніше домовимо.

Вікторія вирішила діяти за своїм напрацьованим сценарієм, зазвичай приїжджає додому до дружини та відкриває всі карти, свариться, і все, чужий чоловік вільний.

Ігор їхав додому з твердим наміром вибачатися перед дружиною, і піде на всі її умови, аби її на втратити. Анастасія була вдома, він зрозумів, що на роботі вона не була. Дружина сиділа на кухні, пила чай, задумливо дивлячись у чашку. Вона навіть не підвела голови, коли він увійшов на кухню.

– Настя, прошу тебе, вибач, я зрадив наше кохання, наші стосунки, ти мені довіряла, а я втратив твою довіру, і підозрюю, що назавжди. Прости мене. Ти ж знаєш, я не можу викручуватись, чесно зізнався. Я обіцяю, більше собі такого не дозволю, я більше не зустрічатимуся з тією жінкою. І взагалі, незнаю як так вийшло? Ти ж знаєш, як я люблю тебе.

– Ігор, ти сам все сказав. Так, зрадник, так, ти втратив мою довіру. Я цього не забуду ніколи, надто сильно і глибоко ти мене образив. Ти не зміг впоратися із собою, а ця жінка не одна, гарних жінок багато. І що я тепер повинна думати про тебе, ти порушив мій спокій, у мене вже такого життя як раніше більше не буде. Не зможу пробачити, Ігоре, ти розумієш, ти вселив у мене недовіру до тебе.

Дружина говорила тихо, спокійно, краще б вона сварилася, кричала, ображала, він зрозумів би, і йому було б легше. Але вона така спокійна, йому навіть стало страшно. Невже втратив дружину назавжди?

Анастасія вирішила взяти днів на десять відпустки та поїхати в Одесу. Їй треба подумати, поміркувати, і прийняти для себе важливе рішення. Чи одразу зважитися на розлучення, чи дати чоловікові шанс, вона Ігора знає, він не хоче її втрачати. Але поки вона не може нічого вирішити, вона має подумати.

А Ігор твердить, що більше не дозволить собі образити дружину, для нього це теж урок на все життя.

– Ігоре, я завтра ввечері їду в Одесу, забронювала готель, мені потрібно побути на самоті, прийняти остаточне рішення. Я залишаю тебе віч-на-віч з тією жінкою. Залишаю за тобою вибір.

Вранці Ігор поїхав на роботу, вибачившися ще раз, і твердо пообіцявши дружині розлучитися з тією жінкою.

Через годину після відходу чоловіка хтось подзвонив у двері. Анастасія відкрила та побачила гарну жінку, молоду, брюнетку. Їй навіть не треба було пояснювати, хто це.

– Здрастуйте, що хотіли, Вікторія?

– Здрастуйте, а Ви звідки мене знаєте?

– Від чоловіка.

Вікторія розгубилася, вона йшла з наміром здивувати дружину Ігора, наговорити всього, і остаточно зруйнувати їхню родину.

– І що? Ви так спокійно дивитеся на те, як я відведу Ігора від Вас?

– Ні, я не спокійна. Але зі мною нема про що розмовляти, вирішуйте все з моїм чоловіком. До побачення, – вона зачинила двері перед носом Вікторії.

Вікторія нічого не розуміла, зазвичай, дружини її зустрічали не так. Зі сварками, сльозами. А в цьому випадку нічого незрозуміло.

Вона увійшла до Ігора в кабінет рішуче, а він, глянувши на неї, зрозумів, що розмови не уникнути.

– Слухаю, Вікторія.

– Я зараз була у твоєї дружини, чому вона така спокійна?

– Тому що вона розумна та мудра жінка, яку я дуже образив. Вона не стане влаштовувати сварок , вона ухвалить рішення раз і назавжди. А ти вийди, будь ласка, з мого кабінету, і більше не входь. Ми з тобою чужі, я керівник, а ти підлегла, у нас тільки робочі стосунки, усвідом собі це раз і назавжди. Тож, вибач, у мене справи.

Вікторія вилетіла з кабінету Ігора, думаючи на ходу:

– Нічого, він просто так від мене не піде. Я йому таку сварку влаштую у всіх на очах. Нехай знає, з ким зв’язався, я ще нікому не вибачала такого.

Увечері біля входу вона чекала на директора, але він не виходив, вже всі пішли, а Ігора все не було. Вікторія хотіла на очах у всіх влаштувати сварку, не вийшло, тоді вона знову піднялася до нього в кабінет, він збирався виходити.

– Ігоре, знай, що я тебе просто так не відпущу.

– А що тобі треба від мене? Грошей?

– Ні, квартиру купи мені, тоді відстану.

– Не дочекаєшся, – засміявся Ігор. Я підозрював щось таке. Тому здивувався, що ти мене обрала, хоча я не красень. Але я люблю дружину, і жалкую про свою чоловічу слабкість.

Він зачинив кабінет та пішов. Вікторія зрозуміла, тут їй нічого не світить, доведеться шукати нове місце роботи, нічого, у цьому місті Ігор не один директор. Знайдуться інші.

Анастасія повернулася посвіжіла, відпочивша, Ігор ледь дочекався, коли вона приїде. Вона увійшла в квартиру, уважно подивилася йому в очі, і з його погляду зрозуміла, що з ним все гаразд, він також любить її, і більше в нього нічого не сталося. Не вміє він брехати. Ігор обійняв дружину і прошепотів:

– Як же я люблю тебе, як же я скучив. Ти моє життя, вибач за те, що змусив тебе нервувати.

Анастасія не відсторонилася, усміхнулася, вона ще там в Одесі знала, що Ігор на неї чекає.