– Аллочко, дорогенька моя невісточко, ти мені поверни, будь ласка, п’ять тисяч гривень, які я подарувала твоїм дітям, а ти витратила їх на свої губи, і я куплю своїм онукам нормальні подарунки.

Таку вимогу я висунула своїй невістці Аллі, коли побачила її з новенькими пухкими губками, модними. Після дня народження двійнят у ресторані, де все було красиво й дорого, я дізналася, що ці гроші пішли зовсім не на дітей, а на її зовнішність.

Ми сиділи в їхній вітальні. У будинку було тепло, діти бігали довкола, граючись новими машинками та ляльками, які, до речі, купила я.

Алла якраз пила каву і весело щебетала про свої “потреби” в оновленні зовнішності, коли я, ледь стримуючи обурення, зупинила її:

— Аллочко, люба, давай про це поговоримо.

— Звісно, Ольго Миколаївно! Щось трапилось? — запитала вона, навіть не підозрюючи, що зараз її чекає неприємна розмова.

— Я хочу повернути ті п’ять тисяч, що подарувала онукам. Це були гроші для них, а не для твоїх, вибач, губ.

Алла зніяковіла, відклала чашку й спробувала пояснити мені спокійно:

— Але ж, мамо, ви самі казали, що батьки можуть розпоряджатися грошима на свій розсуд.

— Ні, я казала, що це для дітей. І я б ніколи не погодилася на таке, якби знала, що ти використаєш ці гроші на косметичні процедури!

Тут у розмову втрутився мій син:

— Мамо, давай не будемо роздувати з цього слона. Алла ж теж заслужила на трохи уваги до себе. Вона роками сиділа вдома з дітьми, не думаючи про свій вигляд.

— Синку, увага до себе — це похвально, але не за рахунок грошей дітей! У вас і так кредити. Це було просто недоречно, — відповіла я, намагаючись тримати себе в руках.

Алла, відчуваючи, що я налаштована серйозно, намагалася пояснити свою позицію:

— Але ці губи — це ж і для вашого сина! Йому подобається, коли я виглядаю доглянутою.

— Алло, невже ти справді думаєш, що твоя краса важливіша за подарунки для дітей? Я б краще купила їм хороший набір конструктора чи зимові черевички, ніж знала б, що ці гроші пішли на “доглянутий вигляд”, — сказала я.

Син лише тяжко зітхнув і обійняв Аллу за плечі:

— Мамо, ми все розуміємо. Алла обіцяє, що більше так не робитиме. Правда, кохана?

Алла кивнула, хоч виглядала незадоволеною.

— Добре, — продовжила я. — Але гроші поверни. Якщо не одразу, то хоча б частинами. Я куплю онукам щось потрібне.

Після цього випадку стосунки з невісткою стали трохи напруженими, але, як каже мій чоловік, я вчинила правильно. Можливо, їм обом стане уроком, що гроші, подаровані дітям, мають залишатися для дітей.

А я, щоб пом’якшити ситуацію, вирішила наступного тижня запросити Аллу на чай і поговорити вже мирно. Адже яка б вона не була, вона мати моїх онуків, а конфлікти в сім’ї ні до чого доброго не ведуть.

Джерело